Реферат на тему:

Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за кримінальним кодексом України 2001 року

В сучасній теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Одні автори вважають, що вбивство – це протиправне, умисне чи з необережності позбавлення життя іншої людини [1], інші трактують вбивство як передбачене кримінальним законом, винне, суспільно-небезпечне діяння, що посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть [2]. В.О. Навроцький визначає вбивство як протиправне винне насильницьке позбавлення життя іншої людини [3]. Згідно з чинним КК України (ч. ст. ), вбивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Важливо звернути увагу на одну обставину, яка стосується поняття вбивства. Закріплене в ч. ст. КК України поняття вбивства, без сумніву, має методологічне значення як для науки кримінального права, так і законодавчої практики. Однак законодавець, визначаючи вбивство лише як умисне діяння, в ч. ст. і наступних ст. , 117, 118 КК, явно без потреби, наголошує – "умисне вбивство". Крім того, нелогічною видається редакція ст.  КК, де для визначення назви складу злочину і в диспозиціях норм вживається словосполучення "вбивство через необережність". Якщо викласти в цьому словосполученні поняття "вбивство" в тій редакції, що закріплена в ч. ст. КК, то воно звучатиме так: "умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині через необережність". З огляду на це в назві ст.  КК та її змісті має бути словосполучення "заподіяння смерті через необережність", як це зроблено в ст. КК Російської Федерації. Власне в ній знайшла свою реалізацію пропозиція М.Д. Шаргородського, що під вбивством слід розуміти лише умисне заподіяння смерті людині [4]. Ця пропозиція, на жаль, не знайшла свого часу підтримки серед науковців. А проте в низці кримінальних кодексів зарубіжних держав заподіяння смерті з необережності також не визначається як вбивство.

В теорії кримінального права немає одностайної думки щодо поняття об’єкта злочину. Поділяючи в принципі думку тих авторів, які визначають об’єкт злочину як охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, визначимо загальний, родовий і безпосередній об’єкти умисного вбивства.

Загальним об’єктом основного складу умисного вбивства є вся сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Родовим об’єктом є сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин щодо забезпечення життя та здоров’я людини; безпосереднім об’єктом – охоронювані кримінальним законом конкретні суспільні відносини щодо забезпечення життя людини. Кримінальний кодекс захищає життя кожної людини незалежно від її соціального стану, національності, раси, громадянства, віку, стану здоров’я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак.

Життя – динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем. Проявами життя людини, зокрема, можуть бути: дихання, рух, збудливість, мислення і спілкування, харчування, виділення, розмноження, ріст [5]. Початковим етапом життя людини є час фізіологічних пологів, а кінцевим – настання незворотної смерті. Тому протиправні дії щодо позбавлення життя плода людини, який перебуває в утробі матері,