Реферат на тему:
Проблеми правового регулювання організації екологічного аудиту в Україні
На сучасному етапі розвитку ринкової економіки не можна залишатися осторонь екологічних проблем. Екологічні питання частіше є другорядними для здійснення господарчої діяльності. На перший план постають проблеми максимізації прибутку. Але якщо належним чином не буде приділятися увага екологічним проблемам: невідновним ресурсам, руйнівним викидам у атмосферу - це неминуче призведе до екологічних катастроф.
Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності. Так у Запорізькій області об'єктом підвищеної екологічної небезпеки є ВАТ «Запоріжсталь»; в Івано-Франківській - Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»; у Дніпропетровській - Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго», ВАТ КДГМК «Криворіжсталь» та Криворізька ТЕС, ВАТ «Дніпроенерго»; у Донецькій - ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «МК «Азовсталь» та СО «Старобешевська ТЕС» ВАТ «Донбасенерго»; у Луганській області - ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» та ВАТ «Лисичанська сода». І це далеко не весь перелік забруднювачів довкілля.[4] У зв'язку з цим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набуває важливого значення.
У 2004 році в Україні почав розвиватися правовий інститут екологічного аудиту, коли було прийнято Закон України «Про екологічний аудит». Прийняття цього Закону відкрило нову сторінку забезпечення екологічної безпеки в Україні.
Державне регулювання екологічного аудиту представлено невеликою кількістю нормативно-правових ти методичних документів. Серед них Наказ Мінприроди України від 12.01.2005 р. № 7 «Про затвердження Положення про ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту»; Наказ Мінприроди України від 12.01.2005 р. № 8 «Про затвердження Положення про сертифікацію екологічних аудиторів»; Наказ Мінприроди України від 29.03.2005 р. № 115 «Про затвердження переліку питань кваліфікаційного іспиту на отримання сертифіката екологічного аудитора» та .
Закон «Про екологічний аудит» докорінно змінив відношення до відповідного виду діяльності, підвищив її правовий статус. Була започаткована єдина для всієї держави система сертифікації екологічних аудиторів і створено єдиний реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту. Відповідно до цього реєстру послуги екологічного аудиту в Україні надають близько 60 екологічних аудиторів та 32 юридичні особи.[3]
Новацією вітчизняної правової системи стало запровадження так званого обов'язкового екологічного аудиту, якому повинні піддаватися об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Разом з цим, перший досвід застосування законодавства про екологічний аудит виявив і деякі прогалини, суперечності та слабкі місця відповідного законодавства, а також ті сфери, які потребують розвитку з точки зору більш послідовного впровадження норм Закону «Про екологічний аудит». Вони мають буди усунені шляхом відповідних доповнень до законодавства.
Найбільш суттєвими моментами, на які треба звернути увагу є:
1. Закон визначає екологічний аудит, як «документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для