Реферат на тему:
“МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АНТАРКТИКИ”
ПЛАН
1) МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ВІДНОСНО РЕЖИМУ АНТАРКТИКИ.
2) НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ І ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ АНТАРКТИКИ.
3) КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ МОРСЬКИХ ЖИВИХ РЕСУРСІВ АНТАРКТИКИ.
ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ:
1. Міжнародно-правові акти відносно режиму Антарктики
На початку 20 ст. виступила Великобританія, яка намагалася проголосити суверенітет британської корони над окремими районами Антарктиди. За Великобританією пішли Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина. Економічна криза і дві світові війни в Європі відсунули економічний і територіальний інтерес Старого світу до Антарктиди. І тільки в 50-х роках почалося цілком закономірне міжнародне співробітництво з вивчення Антарктики. У зв'язку з цим була підготовлена і проведена з 15 жовтня по 1 грудня 1959 року у Вашингтоні Міжнародна конференція з Антарктики. Її учасниками були 12 держав, які до часу скликання Конференції безпосередньо вели наукові дослідження в Антарктиці. В їх число входили як держави, які видвинули територіальні претензії на антарктичні райони (Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція і Чилі), так і держави, які не признавали цих претензій (Бельгія, СРСР, США, Південно-африканський Союз та Японія). Конференція закінчилася підписанням 1 грудня 1959 року Договору про Антарктику. Договір набрав чинності тільки 23 червня 1961 року. На початку 90-х років учасниками договору були вже 35 країн світу.
Станом на 1 липня 1996 року у договорі вже брали участь 41 держава. Договір на довгий час визначив міжнародно-правовий режим Антарктики і став помітною подією в міжнародному житті того часу.
Договір про Антарктику 1959 року. Стаття І Договору про Антарктику встановлює: "Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї" (п. 1).
Договір проголошує волю наукових досліджень в Антарктиці. Стаття ІІ Договору говорить: "Воля наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво в цих цілях, як вони застосовувалися протягом Міжнародного геофізичного року, будуть продовжуватися".
Проблема встановлення правового режиму А. виникла на поч. 20 ст. у зв'язку з розширенням досліджень і посиленням інтересу до її практич. освоєнню і, насамперед, до використання її природних ресурсів. Капіталістичні держави неодноразово починали спроби вирішити цю проблему в однобічному порядку. У різний час Англія, Нова Зеландія, Австралія, Франція, Норвегія, Чилі й Аргентина заявили про поширення свого суверенітету на окремі частини - сектора - А, однак це не одержало міжнародного визнання, викликало суперечки і зіткнення між державами, що претендують на ті самі райони А. (зокрема , суперечки між Англією, Чилі й Аргентиною).
СРСР завжди вважав, що правовий режим А, повинний бути визначений на основі угоди між зацікавленими державами з обліком їхніх законних прав і інтересів. У ноті Норвегії від 27 січня 1939 СРСР зарезервував свою позицію відносно держ. приналежності земель, відкритих