Реферат на тему:

Співвідношення та визначення понять „посадова особа” і „службова особа” у розумінні державної служби як складової державного управління

У незалежній Україні розвиток інституту державної служби є важливою складовою процесу державотворення, адже ефективність діяльності усіх гілок державного апарату залежить передусім від його кадрового складу і якості правового забезпечення діяльності державних службовців.

В умовах проведення адміністративно-правової реформи в Україні перед науковцями-адміністративістами постала необхідність у формуванні нових теоретико-концептуальних засад державної служби. При цьому першоосновою повинно стати з’ясування змісту понятійного апарату, який міститиме нове законодавство про державну службу, а саме змісту понять „посадова особа” і „службова особа”, та визначення їх співвідношення.

До 90-х років минулого століття у законодавстві і юридичній літературі вживалося поняття „службова особа”. Уперше у законодавстві поняття “посадова особа” з’явилося зприйняттям Закону України „Про державну службу” 1993 р. Поступово воно набуло широкого використання у правових актах.

Проте законодавець припустився серйозної помилки, не вказавши критеріїв розмежування понять „посадова особа” і „службова особа”. Прийнятий 11 липня 1995 р. Закон України „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб” вніс зміни тільки до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів та Кодексу про адміністративні правопорушення – стосовно використання терміна „посадова особа” замість „службова особа”, а щодо інших законодавчих актів це питання залишилося невирішеним.

Національне законодавство, використовуючи ці обидва терміни, не містить єдиного підходу у визначенні їх співвідношення, що негативно позначається на практиці застосування відповідних норм. Ухиляючись від розмежування понять „службова” і „посадова” особи, законодавець часто використовує узагальнені поняття “ „співробітники”, „працівники”. Зокрема, у законах України „Про Службу безпеки” та „Про міліцію”. До речі, в Законі України „Про Службу безпеки” ці поняття вжито як тотожні, що випливає із ст. 5, якою закріплено право на оскарження до суду „неправомірних дій посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки”.

Подальша актуалізація проблеми, що розглядається, відбулася після прийняття Конституції України 1996 р., яка поряд з терміном „посадова особа” закріпила і термін „службова особа” (ст.ст. 19, 40 і 56).

А ще більше ускладнило ситуацію з використанням у законодавстві цих понять прийняття нового Кримінального кодексу України (2001 р.). Без будь-якої мотивації та обґрунтування законодавець при визначенні у Кодексі поняття „службова особа” використовує дефініцію „посадова особа”, яку містила попередня редакція Кримінального кодексу України.

З метою вирішення колізій у законодавстві і подолання неузгодженостей у реалізації відповідних правових норм необхідним є глибоке дослідження змісту понять „посадова” і „службова” особа, що сприятиме встановленню критеріїв їх розмежування.

Поняття „посадова особа” можна дослідити через призму службово-правових відносин, в яких вона перебуває. Характер діяльності державного службовця завжди обумовлений видом і місцем посади у структурі державного органу. Одні державні службовці беруть участь у всіх стадіях управлінського процесу, а