РЕФЕРАТ

на тему:

“Я – громадянин України”

З прийняттям Акта проголошення незалежності 24 серп-ня 1991 р. Україна стала самостійною, суверенною держа-вою, розвиток якої потребував перш за все правового закріп-лення.

Зокрема, за часів Радянського Союзу не враховувалися найважливіші принципи науки конституційного права, які здобули своє вті-лення у багатьох конституціях світу:

- ідея народного суверенітету як джерела конституції, інших галузей права та державної влади;

- принцип верховенства закону над іншими норматив-ними актами;

- принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

- принцип народного представництва і верховенства парламенту;

- рівність усіх перед законом;

пріоритет природних прав людини над державою та її органами.

Громадянин був гвинтиком у великій машині, яку величали СРСР, тільки зараз, хочеться вірити, картина починає змінюватися. Люди, які були у Києві на майдані під час помаранчевої революції відчули себе більшими за “гвинтиків” у державному механізмі. Вони відчули, що вони – громадяни цієї держави – і вирішують в якій країні і під чиїм управлінням жити і творити майбутнє.

Хотілося б, щоб сподівання пересічних громадян України виправдалися. Але це вже питання честі і совісті тих, хто стояв на високих трибунах і обіцяв. Обіцянки потрібно виконувати і не обов’язково “через три роки”.

В свою чергу, мені і моїм одноліткам, потрібно робити все, щоб наша країна ставала кращою. Для цього потрібно розуміти, що таке громадянство в Україні, які права та обов’язки мають громадяни України. Для чого це потрібно? Без розуміння своїх можливостей і своїх завдань важко щось зробити корисне для власної країни. Прагнень, сил не достатньо, мають бути знання і елементарна правова культура.

Основна частина населення України — це особлива ка-тегорія фізичних осіб — громадян. Правовий статут їх істот-но відрізняється від статусу інших осіб, які проживають в країні.

Громадянство — це такий правовий зв'язок особи з державою, який не обмежений у часі і просторі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємни-ми правами та обов'язками громадян і держави у випад-ках, зазначених у законі.

Згаданий зв'язок полягає у поширенні на згадану особу су-веренної влади держави незалежно від місця її проживання.

Проте, громадян не можна розглядати лише як сукуп-ність осіб, які проживають на території держави, оскільки за цією ознакою утворюється населення країни — категорія де-мографічна, а не правова.

Не можна визнати громадянами і всіх осіб, на яких по-ширюється влада держави, оскільки вона є обов'язковою рів-ною мірою і для іноземних громадян, які проживають на її території.

Відповідно до ст. 2 Закону громадянство України ґрунтується на таких принципах:

- єдиного громадянства — громадянства держави Ук-раїна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо гро-мадянин України набув громадянство (підданство) іншої дер-жави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише