Реферат

на тему:

Адміністративно-правова протидія організованій злочинності у сфері трафіку та проституції в Україні

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми та проституції має глибокі історичні й етнічно-національні коріння. На різних етапах розвитку людства до цієї проблеми ставились по-різному. За стародавніх часів купівля-продаж людини розглядалася як засіб легального збагачення. У процесі розвитку людство все більше усвідомлювало негативні наслідки цього явища, оскільки вони не лише дискримінувало людину, але й принижувало її честь і гідність.

Сьогодні проблема існування торгівлі людьми та проституції, а також можливості, які надаються використанням адміністративно-правових заходів у боротьбі з цими явищами, у правовій науці недостатньо вивчені, також замало ґрунтовних рекомендацій щодо подолання цього явища. Фактично нині правова наука знаходиться на початковій стадії дослідження феномену торгівлі людьми, зокрема проституції. Разом з тим, вітчизняна й світова література минулого містить значну кількість робіт, присвячених дослідженню проституції і які можуть стати основою для проведення сучасних досліджень цього явища.

Протягом XIX–XX століть ґрунтовний аналіз причин існування торгівлі людьми, зокрема проституції, був даний у роботах учених В.В. Ав чинського, К.І. Бібікова, В.М. Вроннера, Л.А. Грацианова, А.І. Єлістратова,  І.Е. Обозненка, В.М. Тарковського, А.І. Федорова й багатьох інших.

Останніми роками проблеми торгівлі людьми та проституції досліджували такі вчені: Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.С. Шем  шученко, В.Я. Тацій, О.М. Бандурка, В.І. Олефір, Ф.Л. Синицин, М.П. Клейменов, Л.Д. Єрохіна, М.Ю. Буряк та ін.

На початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої, світове товариство розглядає торгівлю людьми та проституцію у контексті боротьби із злочинністю.

За своєю природою торгівля людьми та проституція майже у всіх випадках має організований транснаціональний характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів. Тому важливими кроками у сфері протидії торгівлі людьми та проституції стало прийняття низки міжнародних документів, спрямованих на вдосконалення міжнародного співробітництва, а саме: Міжнародної Угоди про боротьбу з торгівлею білими рабинями від 18 травня 1904 року з поправками, внесеними Протоколом, затвердженим Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1948 р. Результатом наступного етапу розвитку співробітництва держав у протидії торгівлі людьми та проституції стала Міжнародна конвенція про боротьбу з торгівлею білими рабинями від 4 травня 1910 р. з поправками, внесеним вищезгаданим Протоколом; Міжнародна конвенція про заборону торгівлі жінками й дітьми від 30 грудня 1921 р. з поправками, внесеними Протоколом, затвердженим Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1947 р.; у 1926 ро ці була прийнята Конвенція про рабство, в якій рабство визначається як “статус чи стан людини, щодо якої застосовують будь-які дії на підставі закріпленого права власності”. Конвенція зобов’язала всіх учасників попереджати і припиняти работоргівлю, сприяти скасуванню рабства у всіх його формах.

Започаткування