Реферат на тему:

Проблеми правового регулювання перейняття кримінального переслідування за клопотанням іноземної держави (кримінально-процесуальний аспект)

Останнім часом поглиблюється співпраця українських та іноземних органів у формі перейняття кримінального переслідування. Така тенденція зумовлює потребу дослідження цього інституту правової допомоги у юридичній науці. Вказаний інститут є одним з найдієвіших засобів реалізації принципу невідворотності покарання, який не лише регулює відносини держав у сфері боротьби зі злочинністю, але й виступає гарантією виконання завдань кримінального судочинства. Зміст перейняття кримінального переслідування складає діяльність визначених державою органів. В Україні такими установами є Міністерство юстиції, Генеральна прокуратура та її органи на місцях. Їхня діяльність спрямована на перейняття чи передачу провадження у кримінальній справі. Враховуючи, що така діяльність безпосередньо пов’язана з провадженням у кримінальній справі і скерована на виконання завдань кримінального судочинства, то виявлення і вивчення закономірностей її правового регулювання також входить у предмет дослідження науки кримінального процесу.

Сучасному рівню розвитку цього інституту правової допомоги у міжнародній практиці держави має відповідати і рівень наукового дослідження цих питань у кримінально-процесуальній науці, яка розвивається поряд з законодавством, що визначає засади і порядок перейняття кримінального переслідування, та практикою його застосування. Вона сприятиме їхньому теоретичному осмисленню і розробці на цій підставі рекомендації щодо вдосконалення. Зауважимо, що в українській кримінально-процесуальній науці питанням перейняття кримінального переслідування не приділялась достатня увага.

Система досліджуваного законодавства, як і законодавства про правову допомогу у кримінальних справах у цілому, складають дві взаємодоповнюючі частини: міжнародна й внутрішньодержавна (національна). Міжнародна частина – це всі укладені чи ратифіковані Україною міжнародно-правові акти, що повністю чи частково присвячені процесуальним питанням перейняття кримінального переслідування, притому вона відіграє домінуючу і першочергову роль у системі досліджуваного законодавства. Міжнародно-правові акти, укладені Україною у цій сфері, виступають необхідною юридичною підставою щодо виникнення зобов’язання розглянути клопотання іноземних установ і, за наявності підстав, прийняти рішення про перейняття кримінального переслідування. Саме тому їм і відводиться першочергова роль. Домінування їх у системі досліджуваного законодавства пояснюється тим, що в Україні немає належного законодавчого регулювання процесуальних аспектів перейняття провадження у кримінальній справі – і це на фоні постійного розширення міжнародної договірної бази.

Особливу увагу треба звернути й на те, що міжнародна частина правової бази, яка регулює питання перейняття кримінального переслідування, формувалась упродовж тривалого часу. Розпочавшись у 50-х роках ХХ ст., цей процес не припиняється і сьогодні. В результаті у міжнародно-правових актах, укладених Україною, відображаються різні етапи становлення цього інституту правової допомоги у міждержавній практиці, з притаманними їм особливостями вирішення окремих питань. Отже, враховуючи їхню різноманітність і різні підходи до врегулювання питань перейняття кримінального переслідування, названі акти можна класифікувати на декілька груп:

міжнародні договори про правову допомогу колишнього СРСР, щодо яких оформлено правонаступництво України (Договір між СРСР