Реферат на тему:

Визначення фіктивного підприємництва у законодавстві України

Основні міжнародно-правові норми та принципи, на яких повинна будуватися діяльність державних та інших органів країн світу у боротьбі з таким суспільним явищем, як корупція, закладені у документах Організації Об’єднаних Націй, зокрема:–

Резолюції ООН „Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізація та перспективи міжнародного співробітництва”;–

Рамковій Конвенції ООН проти організованої злочинності;–

Декларації ООН про злочинність і суспільну безпеку;–

Декларації ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях;–

Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб;–

Кодекси поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку та ін.

Короткий огляд цих міжнародних актів свідчить про те, що світова співдружність розглядає корупцію на сучасному етапі як одну з найбільших загроз правопорядку, демократії, правам людини, чесності та соціальній справедливості. Вона заважає економічному розвитку і становить реальну загрозу підвалинам суспільства.

Соціально-економічна криза України призвела до зростання ступеня криміналізації суспільно важливих сфер функціонування держави. Набувають поширення такі форми корупції, як змова між собою посадових осіб, інвестування комерційних структур за рахунок державного бюджету, фіктивне підприємництво, переведення державного майна в акціонерні товариства, налагодження зв’язків державних службовців із кримінальними угрупованнями з метою тиску на керівників підприємств щодо виведення продукції за межі держави, „перекачування” в іноземні банки.

Метою цієї статті є дослідження сформульованих у законі принципів, положень щодо фіктивного підприємництва, виду, розміру і характеру шкоди, завданої вказаними злочинами, а також визначення значення перерахованих категорій для процесу розслідування кримінальних справ.

До завдань дослідження віднесено аналіз узагальнених норм міжнародно-правових і вітчизняних актів; виявлення різних форм корупції взагалі і суті фіктивного підприємництва зокрема.

Значний вклад у розвиток теорії і практики розкриття та розслідування економічних злочинів, зокрема фіктивного підприємництва, зробили такі вчені, як В.Т. Білоус, В.І. Василинчук, Л.М. Дудник, В.В. Лисенко, Д.Г. Мулявка, В.К.Шкарупа та ін., що створило значне наукове підгрунтя для подальших досліджень.

У разі виявлення фіктивної діяльності правоохоронними органами перекладають кримінальну чи іншу відповідальність на підставних, недієздатних або неіснуючих осіб, уникаючи кримінальної відповідальності.

Пропозиції щодо змін у законодавчих актах із зазначених проблем досліджували вітчизняні учені П.П. Андрушко, В. Білецький, Т.М. Барабаш, О.О. Дудоров, Г.А. Матусовський, Ю.В. Опалінський, А. Волобуєв, В. Силоєв, М.І. Хавронюк та ін. Але варто звернути увагу на те, що цілий ряд важливих для теорії кримінального процесу та правоохоронної практики напрямів цієї проблеми продовжують залишатися недослідженими. Більшість науковців розглядає кримінально-процесуальні проблеми фіктивного підприємництва лише у межах загального класу економічних злочинів.

Методологічну основу дослідження повинні скласти положення теорії кримінального процесу. У процесі дослідження потрібно використовувати порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний (типізація і систематизація слідчих ситуацій), статистичний (використання статистичних даних, узагальнення кримінальних справ про фіктивне підприємництво, анкетування МВС України) та інші методи.

Фіктивне підприємництво – новий вид