Реферат на тему:
Підвищення рівня спеціальної профілактики в місцях позбавлення волі
Актуальність даної теми викликана нагальними проблемами боротьби зі злочинністю в кримінально-виконавчих установах (КВУ) України та завданнями підвищення рівня взаємодії правоохоронних органів з питань обміну інформацією відносно особи злочинця. Як показує практика, саме ці обставини зумовлюють низький стан профілактики злочинності у місцях позбавлення волі.
Проблема ця не нова, і над її вирішенням плідно працюють такі вчені: М.О. Алексєєв, М.М. Гернет, О.М. Джужа, А.Ф. Зелінський, І.В. Каретніков, А.С. Мієлін, С.Ю. Лукашевич, В.Ф. Пірожков, А.Х. Степанюк, Г.Ф. Хохряков та ін.
У пропонованій статті автор зробив спробу обґрунтувати необхідність створення єдиного банку даних про особу злочинця з моменту вчинення нею суспільно небезпечного діяння до зняття або погашення судимості. На практиці цей прогрес, як показують результати досліджень, має хаотичний, безсистемний характер, спричинений відсутністю координуючих зусиль з боку правоохоронних структур, що задіяні в процесі встановлення осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, та при виконанні покарань и ре соціалізації колишніх засуджених.
Метою дослідження є розробка системи науково підтверджених пропозицій щодо підвищення рівня спеціальної профілактики злочинності в Україні та к КВУ зокрема.
Як видається, серед цих пропозицій заслуговують на увагу такі:
1. Головним заходом у цьому аспекті, на наш погляд, є розширення у законодавчому порядку переліку альтернативних до позбавлення волі покарань.
Про необхідність здійснення такого заходу свідчить як офіційна статистика призначення альтернативних до позбавлення волі покарань, так і відповідна практика їхнього застосування за кордоном.
Зокрема, у 2002 році в Україні до громадських робіт було засуджено лише 1794 особи або 0,9% у структурі всіх засуджених до різних видів покарань (194212 тис.); штрафу – 10510 осіб (5,4%); виправних робіт – 4390 (2,3%) [1]. Крім цього, звільнено від покарання з випробуванням 100192 засуджених (51,6%).
Це, на наш погляд, пояснюється двома основними, на наш погляд, пояснюється двома основними причинами:
відсутністю практики застосування альтернативних покарань згідно з КК 2001 р. і наукових досліджень з цієї проблематики та ефективності їх застосування;
стереотипи, які склалися як у науці, так і серед суддів щодо неможливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Водночас міжнародна практика має досить вагомі аргументи щодо необхідності дедалі більшого застосування альтернативних відносно позбавлення волі покарань.
Так у наших найближчих сусідніх державах (Польщі, Чехії, Словаччині) успішно пройшла період формування апробація, яка полягає у встановленні нагляду за злочинцем, який залишається в суспільстві, проте судом на нього накладені певні зобов’язання й обмеження. Правила вимагають від нього відвідувати денні центри апробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, передбачених положенням про апробацію, дотримуватися законослухняної поведінки [2]. У Швеції існує чотири основних види покарань: штраф, апробація, комбінація апробації зі штрафом та ув’язнення. При цьому 70% із передбачених покарань у судовій практиці становлять штрафи [3].
На більш широке застосування альтернативних