Реферат на тему:

Податкова система Канади

Податкова система Канади складається з трьох рівнів:*

федеральний — 48 % державних доходів:*

провінціальний — 42 % державних доходів;*

місцевий — 10 % державних доходів.

Кожен із рівнів має свої джерела надходження. Основним джерелом надходження доходів до федерального бюджету є:*

прибутковий податок з громадян;*

податок з корпорацій;*

податок на товари та послуги;*

акцизи;*

мито;*

податки у фонди соціального страхування.

Основними джерелами провінціального бюджету є:*

прибутковий податок з громадян;*

податок з продажів;*

податок з прибутку корпорацій;*

акцизи;*

податки у фонди соціального страхування;*

податок на спадщину;*

рентні платежі;*

різні реєстраційні та ліцензійні збори. Джерелами доходів місцевих бюджетів є:*

податок на нерухомість;*

податок на підприємництво.

У Канаді податкова політика розробляється міністерством фінансів, у складі якого є відділ бюджетної політики та економічного аналізу. Потім вона затверджується палатою общин. Безпосередньо стягненням податків займається міністерство національного доходу. Але деякі провінції мають виключне право на стягнення прибуткового податку та податку на прибуток.

Основними законодавчими документами податкової політики в Канаді є Закон "Про податок на прибуток", який регулює стягнення прибуткового податку та податку на прибуток, і Закон "Про страхування по безробіттю", тобто система соціального забезпечення.

З 1987 року в Канаді проводиться глобальна податкова реформа. Насамперед вона торкнулася двох податків: прибуткового податку та податку на прибуток. На федеральному рівні замість 10 ставок прибуткового податку було запропоновано три: на дохід до $29590 — 17 %; на дохід від $29 590 до $59 180 — 26 % і на дохід понад $59 180 — 29 %.

Ставки прибуткового податку також відрізняються залежно від провінції. Цієї ж реформою переглянуті й пільги, які існували для певних громадян, їх кількість зменшилась. Деякі з них почали надавати у вигляді податкового кредиту або податкових знижок.

Змінилась і ставка податку на приріст ринкової вартості активів. До проведення реформи об'єктом оподаткування була половина доходу від збільшення вартості активів і ставка становила 26 %. Нині частка доходу підвищилась до 75 %, а ставка збільшилась до 30 %.

Змін зазнав і податок на прибуток. Так, на федеральному рівні ставку для більшості компаній встановлено на рівні 28 %, для компаній обробної промисловості — 23 %. На провінціальному рівні во-

на складається із звичайної ставки, яка становить від 14 до 17 % залежно від провінції, та ставок податку на прибуток (залежно від виробничої та технічної діяльності їх розмір коливається від 5 до 17 %). Щодо цього податку передбачаються пільги, до яких належать інвестиційний податковий кредит, податковий кредит на витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи (НДКР), застосування прискореної амортизації, пільгові умови оподаткування приросту ринкової вартості активів, знижки на виснаження копалин. Усі ці пільги спрямовані на розвиток науково-технічного прогресу, підвищення загальної продуктивності праці, впровадження нових технологій тощо. Крім того, наведені пільги диференційовані залежно від території, напрямку і особливостей діяльності підприємства.