Реферат на тему:

Проблеми оподаткування додаткових благ: теоретичний аспект

Найбільші проблеми та ерозію податкової бази у сфері індивідуального прибуткового оподаткування трудових доходів викликає те, що з неї зникають додаткові блага, що одержуються індивідуальним платником – або через те, що деякі з них зовсім не оподатковуються, або через труднощі, пов’язані з їх грошовою оцінкою, незважаючи на наявність у діючому законодавстві України спеціально розроблених правил щодо формування бази оподаткування при нарахуванні таких доходів. Деякі неузгодженості і до цього часу стосуються визначення тих видів додаткових благ, що повинні бути об’єктом нарахування та утримання внесків на соціальне та пенсійне страхування. Додаткові труднощі викликає також відмежування зазначених благ від заробітної плати, оподаткування якої має свої особливості. Зокрема, податкова соціальна пільга застосовується тільки до доходів у вигляді заробітної плати. Їх загальна сума порівнюється з граничним рівнем доходу (510 грн.), і на цій підставі приймається рішення щодо отримання такої пільги [1]. Ті переваги, що створюються у зв’язку з наданням додаткових благ при оподаткуванні, постають серйозним джерелом спотворень в економічних рішеннях.

Наукові дослідження проблеми оподаткування додаткових благ у своїй більшості мають описовий характер. Деякі її аспекти висвітлюються в працях Л. Якобсона, Ю. Іванова, С. Баткібєкова, С. Сінельнікова-Мурилєва, В.Голубенко. Більш ґрунтовно оподаткування додаткових благ розглядається в західній економічній літературі. Тому зважаючи на недостатність теоретичних розробок цього питання, метою даної статті є вивчення та узагальнення зарубіжної практики щодо особливостей оподаткування таких доходів.

Теоретичне обґрунтування повного включення додаткових благ до бази оподаткування пов’язується з необхідністю досягнення справедливості по горизонталі, тобто забезпечення однакового відношення до платників податків, праця яких повністю оплачується в грошовому виразі, та тих, що частково одержують плату у вигляді додаткових благ. Це неодмінна умова справедливості по вертикалі, оскільки додаткові блага в більшості випадків зростають з підвищенням доходу та службового статусу працівника. Повне оподаткування додаткових благ є також необхідною умовою забезпечення економічної ефективності системи оподаткування, оскільки усуває чинники, що вносять диспропорції, сприяючи наданню товарів і послуг, не оподатковуваних податком.

У широкому значенні додаткові блага характеризуються як будь-яка грошова або негрошова пільга, що одержується у зв’язку з найманою працею і що не є платою або заробітною платою. Щоб бути придатним до цього визначення, вони повинні включати істотний особистий елемент та їх надання індивідуумові повинно бути пов’язано винятково виконаною ним працею, а не на якій-небудь іншій підставі]. Типовими прикладами додаткових пільг є житло, їжа, транспортні засоби, що надаються працедавцем, продаж працівникам товарів зі знижкою, позики за ставкою відсотка, нижче ринкового, медичні страховки. Їх перелік неоднаковий у різних країнах і згодом характеризується все більшим розмаїттям.

На практиці відомі три методи, за якими може здійснюватися оподаткування додаткових благ]. Перший і найбільш поширений