Реферат з з банківської справи

ЦІНА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ.

Основним видом плати за користування банківським креди-том є процент. Поряд з процентом банки можуть установлюва-ти комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни бан-ківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує дода-ткову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:—

облікова ставка центрального банку;—

рівень інфляції;—

строк позички;—

ціна сформованих ресурсів;—

ризик;—

розмір позички;—

попит на банківські позички;—

якість застави;—

зміст заходів, що кредитується;—

витрати на оформлення позички і контроль;—

ставка банку-конкурента;—

характер відносин між банком і клієнтом;—

норма прибутку від інших активних операцій.

Пилип цих факторів на рівень процентної плати за користу-вання банківськими позичками є взаємозв'язаним, тому важко

тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної за-боргованості і процентів по ній.

Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи зага-лом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що за-ходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважа-ти, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор «можливість» необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і сі осовію тієї справи, яку пропонується прокредитувати.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використа-на в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.

Для світової банківської практики характерно, що частка влас-ного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30 % його вартості, 70 % вартості проекту банк кредитує.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичним огляд і прогнозування.

Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галу-зей господарства свідчать про те, що критерії для надання пози-чок мають бути різними.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак ба-нкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.

У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямо-вані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:—

лімітування;—

дотримання нормативів кредитного ризику;—

диверсифікація;

вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;

отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;

оперативність при стягненні боргу;—

страхування;—

визначення кредитної політики;—

підтримання оптимальної структури заборгованості за кре-дитами;—

формування резервів.

Лімітування — це встановлення межі кредиту.

Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позича-льникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність