РЕФЕРАТ

Національний банк України в банківській системі України, його призначення, функції та організаційна структура.

Формування банківської системи України почалося з побудови незалежної суверенної держави і прийняття Декларації „ Про державний суверенітет України ” від 19 липня 1990р. та Закону України „Про економічну самостійність” від 3 серпня 1990р.,в яких було визначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг і створює банківську систему.

Банківська система - складова фінансової системи країни, що підпадає під загальну дію економічних законів, які діють у громадянському суспільстві. Вона є внутрішньо організованою, взаємопов'язаною, має загальну мету і завдання.

Банківська система виступає складовою кредитної системи держави і являє собою сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією національних банківських установ, що існують в межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу (певний історичний період).

Діюча в Україні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 року Закону України „ Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до цього закону сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків :

Національній Банк України з відповідною мережею своїх установ і своїми філіями;

комерційні банки різних організаційно-правових форм, різної спеціалізації і сфери діяльності.

В Україні побудовано дворівневу банківську систему, яка основана на взаємовідносинах між банками у двох площинах - по вертикалі та по горизонталі. По вертикалі - відносини підлеглості між центральним банком, як таким, що керує, управляє і низовими ланками - комерційними банками; по горизонталі - відносини рівного партнерства між будь-якими низовими ланками. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов’язаних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає можливість враховувати інтереси двох категорій клієнтів - комерційних банків і урядових структур, причому перевага надається функціям „ банк банків „ та управлінню діяльністю банківських установ з метою регулювання та контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом „Про Національний банк України” та іншими законами України.

Центральний банк держави має бути єдиним емісійним центром, що як публічна установа держави користується монопольним правом грошової емісії на території держави. Він має бути банком держави, який зобов’язується підтримувати загальнодержавні економічні програми, якщо вони не суперечать грошово-кредитній політиці. Він також повинен бути банком банків, тобто виступати кредитором останньої інстанції, який надає банкам і фінансово-кредитним інститутам можливість рефінансування на певних умовах і у разі тимчасового дефіциту ліквідних коштів. Центральний банк також має залишатися органом банківського нагляду і контролю, який визначає необхідний рівень стандартизації і компетентності в національній кредитно-фінонсовій системі.

Отже, можна говорити про подвійну правову природу центробану, який , з одного