Реферат на тему:

Історія хвороби (психічний розлад)

Психічний статус: хворий у часі, місці і навколишньому орієнтований неправильно. Так, в одному випадку заявляє, що зараз 1940 р., в іншому разі називає 1942, 1947. Після багатомісячного перебування у відділенні заявляє, що знаходиться тут усього кілька днів, в іншому випадку говорить, що тут знаходиться давно, більше трьох років. Найчастіше заявляє, що знаходиться десь поблизу Москви, що ця установа з безліччю функцій, головним чином виробничих, і що сюди він швидше за все спрямований для підвищення кваліфікації. Персонал приймає за майстрів, педагогів, завідувачів навчальною частиною, діловодів. Іноді лише допускає, що ця лікувальна установа, де лікуються поранені, але при цьому весь персонал приймає за саніструкторів чи медичних сестер.

Анамнестичне зведення повідомляє розбіжно. З його слів з визначеністю можна установити лише його місце народження і кількість членів родини. Правильно визначає свою професію, дату заклику в армію; не може сказати, у яких брав участь боях, де, коли і при яких обставинах був поранений. При відповідних навідних запитаннях указує, що поранено в голову в листопаді шістнадцятьма важкими осколками мін.

У відділенні весь день проводить у постелі. Годинник лежить у застиглій одноманітній позі з байдужністю і байдужістю до усього що відбувається навколо. За власною ініціативою ніколи ні до кого не звертається, але на поставлені питання відповідає миттєво, не задумуючись над їх змістом. З такою же швидкістю виконує пропоновані йому елементарні дії.

Хворий не вникає в сутність поставлених йому питань, не зауважує протиріч, вважає все можливим і доступним. Так, при визначенні свого віку і віку близьких заявляє, що його дружина і діти 1916 р. народження, причому дочка народилася на три місяці раніш сина. В іншому разі заявляє, що йому 50 років, він народився в 1916 р., а діти — у 1937 р., але кожному з них не менше 30-40 років. Не зауважує безглуздості відповіді. Бачачи сумніви лікаря, заявляє: «У нас у селі завжди так було».

Для нього усе представляється можливим. Так, село К-ха, його батьківщина, знаходиться звідси далеко, але нічого не коштує наблизити її до відділення. Знаючи, що на вулицю можна вийти тільки через двері, з легкістю погоджується з тим, що можна для цих цілей користатися і глухою стіною. Охоче показує, як це можна здійснити. Зштовхнувши зі стіною обличчям, не почуває себе збентеженим, заявляє: «Тут не пройдеш, в іншім місці можна».

Украй уселяємо. Легко погоджується з будь-яким твердженням, навіть безглуздим, з такою же легкістю від нього відмовляється. Так погоджується з тим, що за вікном тече ріка, а на грядках лежить товстий шар снігу (у дійсності — теплий сонячний день). Один раз, його спитали із приводу причини загального пожвавлення у відділенні,