Реферат на тему:

Білково - енергетичне забезпечення новонароджених з перинатальною патологією

Після народження активується основний шлях забезпечення організму енергією – аеробне окислення глюкози. Ендогенним джерелом енергії стає фосфороліз глікогену, далі активується катаболізм ліпідів, а з 2-го тижня життя – глюконеогенез на фоні активного ліполізу бурої жирової тканини. Необхідно відмітити, що за останні 14 тижнів проходить основне накопичення живильних речовин, які необхідні для подальшої адаптації дитини до позаутробного життя. Глікоген починає вироблятися з 9-ого тижня гестації. На ранніх етапах він накопичується у легенях та серцевому м’язі, а впродовж третього триместру – у печінці та скелетних м’язах. На швидкість накопичення глікогену негативно впливають голодування матері, плацентарна недостатність, багатоплідна вагітність. Активація ферментів глюконеогенезу проходить під впливом гормонів (глюкагону, катехоламінів), триває до 2 тижнів після народження та не залежить від гестаційного віку.

Біологічне значення білків у процесах адаптації дитини до нових умов життя визначається їх чисельними функціями в організмі. На накопичення білка в недоношених новонароджених впливають різноманітні фактори: нутритивні, фізіологічні, ендокринні, патологічні. Засвоєння білка умовно здоровою недоношеною дитиною з гестаційним віком 26-35 тижнів складає приблизно 70%, а інші 30% піддаються оксидації та секреції. Чим менший гестаційний вік дитини, тим більш активний білковий обмін у перерахунку на одиницю маси тіла. Максимальне споживання білків проходить на 32-му тижні гестації. Вміст білка та білкових фракцій в новонароджених залежить від стану матері під час вагітності. У ранньому неонатальному періоді у глибоконедоношених дітей при зниженому рівні білка та амінокислот проходить зниження вмісту інсуліну та білків, які приймають участь в транспорті глюкози на рівні клітинної мембрани. Це призводить до внутрішньоклітинного дефіциту енергії, що зумовлено залежністю секреції інсуліну та інсуліноподібних факторів росту від концентрації амінокислот (аргініну, лейцину).

Відразу після народження катаболізм вуглеводів, який характерний для плода, змінюється катаболізмом ліпідів. Чим менший вік дитини, тим більший ступінь використання ліпідів як енергетичного матеріалу. Основну роль у стимуляції ліполізу у перші години життя відіграють адренокортикотропний гормон плода та адреналін. Важливим депо енергії в організмі є жирова тканина, яка у дітей має свої особливості: біла жирова тканина з’являється у плода на 6-му місяці, а бура (гормональна) жирова тканина - вже на ранніх етапах розвитку. Джерелом енергії остання стає лише після народження дитини, коли різко зростають потреби в енергозабезпеченні. Накопичення жирової тканини у плода проходить переважно за рахунок синтезу ліпідів власно плодом, оскільки перехід ліпідів через плаценту обмежений. До кінця внутрішньоутробного розвитку запаси триацилгліцеролів зростають, особливо впродовж останніх 2-3 місяців. Недоношені діти народжуються зі значним дефіцитом жирів, вони не здатні синтезувати деякі необхідні жирні кислоти з доступних попередників.

У плода ліпіди використовуються в основному як пластичний матеріал і мало - на енергетичні потреби.