ТЕРМІЧНІ ОПІКИ

Опік (лат.— combustio) — пошкод-ження шкіри чи слизових оболонок, часто з підлеглими тканинам, внас-лідок дії на них високої температури (термічний опік), чи хімічно актив-них речовин (хімічний опік), чи та-ких фізико-хімічних чинників, як електричний струм та радіація (елек-тричні та променеві опіки).

Опіки складають значний відсоток відкритих пошкоджень. У США що-річно 2 млн людей отримують опіки, які потребують медичного втручання. В останні роки кількість опіків в Ук-раїні дещо зменшилась, і в 1993 p. вона складала 145 тис. (М.Ю. Повстя-ний, 1994).

Найчастішими причинами опіків бувають гарячі рідини, пара та полу-м'я. Термічне пошкодження (коагу-ляція білка і загибель клітин) почи-нається уже під дією температури 44 °С і темп його подвоюється зі збільшенням температури на кожен градус від 44 до 51 °С.

До променевих належать сонячні опіки, опіки рентгенівськими та радіо-активними променями. У нормальних умовах життя променеві опіки спосте-рігаються дуже рідко, але при катаст-рофах (вибух атомної бомби чи атом-них реакторів) вони можуть стати ма-совими. Опіки рентгеновими проме-нями спостерігаються іноді при ліку-ванні хворих з поверхневими формами раку, переважно у післяопераційний період.

Хімічні опіки спричинюються кис-лотами, основами, іншими активни-ми речовинами внаслідок порушення техніки безпеки під час виробництва таких сполук, транспортування та збе-рігання їх (зовнішні опіки шкіри), а також у разі випадкового чи навмис-ного споживання (опіки слизової обо-лонки порожнин рота, стравоходу та шлунка). Електричні опіки виника-ють під дією технічного, побутового чи атмосферного (блискавка) струму. Місцевий опік хоча й буває іноді гли-боким, навіть з відшаруванням час-тини органа чи тканини, але загрозу для життя потерпілого становить за-гальна дія струму на організм, нерво-ву та серцево-судинну системи (па-раліч серця, шок).

Більшість опіків виникає у побу-тових умовах (близько третини потер-пілих — діти) і пов'язана з порушен-ням правил безпеки під час експлуа-тації газових та електричних плит, інших нагрівальних приладів, умов зберігання вогненебезпечних пред-метів та речовин, а також з недо-статнім доглядом за дітьми.

Найчастіше опіки виникають унас-лідок дії гарячих рідин та вогню (по-лум'я). Опіки гарячими рідинами особливо часто бувають у дітей та жінок. Опіки полум'ям спостерігають-ся переважно у чоловіків. Найчасті-ше уражаються ноги, руки, рідше — тулуб, обличчя і шия.

У разі пожеж у будівлях чи вибуху котла можливі опіки як шкіри, так і слизових оболонок дихальних шляхів гарячим повітрям або парою.

Оскільки опіки уражують переваж-но шкіру, для розуміння опікової па-тології та успішної терапії хворих потрібні знання анатомічної структу-ри та функції її. Площа шкіри стано-вить 1,6—1,9 м2, а маса її — близько 15 % маси тіла худорлявої людини. Її функція полягає в передаванні (меді-ації) всіх видів чутливості, в регулюванні температури тіла, запобіганні надмірній втраті води і в захисті організму від проникнення в нього ззовні збудників інфекції (мікробів) та багатьох інших агресивних (токсич-них) агентів (бар'єрна функція). Тов-щина