РЕФЕРАТ

З зоології

Багатощетинкові. Особливості будови і фізіологія основних органів.

Малощетинкові, Особливості будови і фізіології органів тіла.

Тип члене стоноги. Загальна характеристика.

Клас Багатощетинкові черви налічує близько 6000 видів, що живуть у морях, і лише поодинокі його представники пристосувалися до прісних водойм чи вологих місць суходолу.

Багатощетинкові черви зустрічаються на всіх глибинах Світового океану. Одні з них здатні до активного пересування: вони мають параподії з пучками щетинок, за допомогою яких можуть повзати або плавати (напр.., нереїд або тихоокеанський палоло). Інші види (напр., піскожил) живуть у нірках у піску або будують вапнякові черепашки, які прикріплюють до водоростей, скель, інших тварин тощо.

Багатощетинкові черви складають базу живлення для багатьох представників фауни морів. Деяких з них, наприклад тихоокеанського палоло довжина тіла якого може сягати одного метра, споживає в їжу людина. У цього черв’яка розмноження збігається з певною фазою місяця. У період розмноження палоло у незліченній кількості підіймаються зі дна і скупчуються у поверхневих шарах води. Саме тоді їх виловлюють жителі островів Тихого океану для споживання в їжу. Інший представник багатощетинкових червів – піскожил – використовується як живець у рибальстві.

Клас Малощетинкові черви. Представники цього класу, який налічує понад 5000 видів, поширені у грунті та прісних водоймах. Деякі з них трапляються у морях на різних глибинах (до 5000 м). Від багатощетинкових червів малощетинкові черви відрізняються відсутністю параподій. Пересуваючись вони звичайно, скорочуючи почергово шари кільцевих та поздовжніх м’язів. Представники цього класу – гермафродити, для яких характерний прямий розвиток.

Серед малощетинкових є карлики, довжина тіла яких дорівнює декільком міліметрам, але трапляються і справжні гіганти. Так,, довжина австралійського земляного черв’яка, який зовні нагадує велику змію, може сягати 2,5-3 м.

Типовими представниками грунтової фауни є дощові черв’яки. Свою назву вони отримали через те, що після дощів, коли вода заливає їхні ходи, дощові черв’яки в значній кількості виповзають на поверхню грунту. Їхні розміри можуть коливатися від 2 до 50 см завдовжки.

Дощові черв’яки відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення, що вперше було відзначено Ч.Дарвіном. Вони можуть прокладати у грунті довгі ходи (відомі випадки, коли дощових червів виявляли у грунті на глибині до 8м). Такі ходи полегшують проникнення повітря та води з розчиненими в ній поживними речовинами до кореневої системи рослин. Слід зазначити, що загальна довжина ходів дощових червів під 1 м2 грунту може іноді сягати восьми кілометрів. Завдяки тому, що прокладання черв’яками ходів у грунті сприяє його розпушуванню, полегшується ріс коренів рослин у щільних грунтах (напр., у глинистих), Дощові черви також переміщують грунт, виносячи його з нижніх шарів нагору і навпаки. Їхня чисельність може сягати кількох мільйонів особин на гектар. Дощові черв’яки живляться відмерлими рештками рослин, затягуючи їх у свої ходи і тим