Реферат на тему:

Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень

Загальні положення

Всі пацієнти з системним червоним вовчаком (СЧВ) потребують поінформованості, диспансерного спостереження через складність та непрогнозованість перебігу захворювання. Система інформування пацієнта та його сім’ї спрямована на те, щоб забезпечити хворого необхідною інформацією і соціальною підтримкою з акцентом на розширення можливостей його працездатності і самообслуговування. Всім пацієнтам рекомендується зменшити вплив на організм фізичних факторів, що включає, зокрема, постійно контрольовану мінімізацію сонячної експозиції та використання сонцезахисних кремів. Необхідно дотримуватися дієти для попередження розвитку ожиріння, остеопорозу, гіперліпідемії.

Рутинні лікарські огляди, включаючи гінекологічне обстеження, консультацію стоматолога, а також офтальмологічна оцінка (особливо у пацієнтів, які приймають глюкокортикоїди та антималярійні препарати), є дуже важливими при даному хронічному системному захворюванні. Такі профілактичні заходи, як імунізація (гепатит В, Haemophilus influenzae, грип, комбіновані вакцини), як і використання гормонзамісної терапії, мають бути координовані ревматологом або лікарем, у якого спостерігається пацієнт. Оскільки серцево-судинна патологія є основною причиною довготривалої захворюваності та смертності серед пацієнтів з СЧВ, особлива увага має приділятися ідентифікації і контролю серцево-судинних факторів ризику.

Сонцезахисні креми. При впливі ультрафіолетового опромінення у пацієнтів з СЧВ можуть виникати шкірні та системні прояви загострення хвороби, тому такі хворі повинні постійно забезпечувати свій захист від сонячного опромінення. Для цього рекомендовано захисний одяг (який покриває більшість поверхні тіла), використання сонцезахисних кремів (з фактором протекції більше 15) при кожному виході на відкритий простір, повна заборона приймати сонячні ванни.

Місцеві глюкокортикоїдні препарати. Для місцевої дії на уражені ділянки використовують глюкокортикоїди у формі крему, мазі тощо. Для використання на стероїд-чутливих ділянках (зі схильністю до атрофії, особливо на обличчі) перевага надається використанню глюкокортикоїдів середньої активності, а не сильнодіючих. У випадку застосування сильніших глюкокортикоїдів рекомендується циклічне їх використання.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) іноді корисні для контролю симптомів лихоманки, артриту і серозиту легкого ступеня у пацієнтів з СЧВ. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку гепатиту при прийомі саліцилатів і асептичного менінгіту — при прийомі ібупрофену в даної категорії хворих. Крім того, подібні реакції можуть викликатися й іншими НПЗП. Вони можуть призводити до гіпертензії (або зменшувати активність антигіпертензивних засобів), периферичних набряків і погіршувати функцію нирок у пацієнтів з СЧВ. Щодо інгібіторів ЦОГ-2, то остаточно не встановлено, чи мають вони переваги у пацієнтів з СЧВ за ступенем безпеки.

Антималярійні препарати (гідроксихлорохін) полегшують шкірні і суглобові прояви СЧВ, попереджують загострення та появу інших симптомів хвороби. Вони також можуть знижувати відчуття втоми і рівні ЛПНГ.

Оральні глюкокортикоїди. Пацієнти з СЧВ легкого ступеня тяжкості зазвичай не вимагають системної глюкокортикоїдної терапії, однак у деяких хворих не вдається досягти достатнього рівня якості життя без їх використання. В цих випадках оральні глюкокортикоїди призначаються щоденно або через день