Реферат на тему:
Виразкова хвороба.
Визначення. Виразкова хвороба – загальне хронічно рецидивуюче захворювання із схильністю до прогресування, з поліциклічним перебігом, характерними особливостями якого є сезонні загострення, що супроводжуються виникненням виразкового дефекту в слизовій оболонці шлунку або дванадцятипалої кишки, та розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого. (І.І. Дегтярьова, Н.В. Харченко, 1996 р.).
Виразкова хвороба або пептична виразка – складний патологічний процес, в основі якого лежить запалення слизової оболонки гастродуоденальної зони, в переважній кількості випадків інфекційного походження, з формуванням локального пошкодження слизової оболонки верхніх відділів травного тракту, як відповідь на порушення внутрішнього балансу місцевих факторів “агресії” та “захисту” (В.Г. Передерій, 1999р.).
Епідеміологія. Будучи досить поширеним захворюванням, виразкова хвороба зумовлює до 20% всіх випадків диспепсії органічного характеру. В європейській популяції частота виразкової хвороби складає до 10% серед чоловічого та до 5% серед жіночого населення. В Україні на виразкові хворобу страждає біля 5 млн. осіб.
Характерною особливістю нашого часу є статевий дизморфізм виразкової хвороби. За останні роки спостерігається збільшення захворюваності серед жінок в 2-3 рази. Співвідношення чоловіки/жінки становить 1 до 2,3 для виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і 1 до 4,8 для виразкової хвороби шлунку. Захворюваність на виразку шлунку є майже однаковою серед людей похилого віку.
Етіологія:
Гелікобактерна контамінація слизової шлунку
Особливості шлункового кислототворення (зменшення рН шлункового вмісту, зниження активності альфа 1-антитрипсину) дефіцит фукоглікопротеїнів шлункового слизу, надлишковий постпрандіальний викид гастріну
Спадковий фактор (наявність групи крові І (0 ), HLA В5 антигену)
Стресові чинники
Дизбаланс гормонів (статевих, щитовидної, паращитовидної залоз)
Тютюнопаління
Прийом “ульцерогенних” медикаментозних препаратів (в першу чергу нестероїдних протизапальних)
Патогенез. Переважання “факторів агресії” (гіперацидність, збільшення пепсичного компоненту шлункового вмісту, дисмотилітет, порушення мікроциркуляції) над “факторами захисту” (утворення слизу та бікарбонатів, простогландинів, регенераторні процеси в слизовій шлунку) (“вага Шея”).
Рубрифікація за МКХ-10:
К 25 Виразка шлунка, включаючи ерозії:
пілоричного відділу
шлунка
К 26 Дуоденальна виразка, включаючи ерозії:
цибулини
постбульбульбарні
Класифікація. Оскільки в Україні немає на даний час єдиної класифікації виразкової хвороби, рекомендовано в діагностичній формулі враховувати такі характеристики:
Локалізацію виразкового дефекту:
Виразка шлунку:
кардіального відділу
тіла шлунку, малої та великої кривини (медіогастральні)
антрального відділу
пілоричного каналу
Виразка дванадцятипалої кишки (ДПК):
бульбарні
постбульбарні
Множинні виразки (шлунку або дванадцятипалої кишки)
Комбіновані виразки
Перебіг:
вперше виявлена
рецидивний перебіг
Фазу:
активна фаза (загострення)
наактивна фаза (ремісія : клінічна, ендоскопічна, ерадикація Нр)
Важкість перебігу:
легка (не більше одного загострення за рік, наявність виразкового дефекту невеликого розміру – менше ніж 5 мм)
середньої важкості (сезонні загострення, виражений болевий і/або диспепсичний синдром, наявність виразкового дефекту середнього розміру – 5-10 мм)
важка (втрата сезонного характеру загострень, значно виражений болевий і/або диспепсичний синдром, наявність виразкового дефекту великого (від 10 до 30) або гігантського (більше 30 мм) розміру, наявність одного або декількох ускладнень).
Стадію локального пошкодження (ендоскопічні ознаки):
активна (гостра) – наявність фокального, виразкового дефекту, перифокального запалення, супутнього антрального гастриту, бульбіту
початкового загоювання – виразковий дефект характеризується “наповзанням” епітелію від країв виразки до центру
кінцевого