Профілактика і лікування плоскостопості у дітей.

Проблеми профілактики і виправлення порушень постави і стопи ще далекі від повного вирішення і дуже актуальні. Сучасне вчення про реабілітацію хворих з функціональним і статичним порушеннями органів опори і руху виходить за рамки вузької спеціальності.

Серед порушень органів опорно-рухового апарату людини, є такі, які розвиваються поступово, проте дуже часто бувають причиною різних страждань і нерідко призводять до інвалідності.

Дослідження багатьох фахівців свідчать, що одним із найпоширеніших захворювань є плоска стопа, яка спостерігається у 40-50% дорослих і дітей.

Деформація у вигляді плоскої стопи дуже негативно впливає на дитячий організм оскільки це захворювання порушує ресорну та амортизаційну функції склепіння стопи. Струси та вібрації під час ходьби, бігу та інших рухів передаються внутрішнім органам, що призводить до порушення їх функції. Струси хребта і головного мозку спричиняють мікротравми і головну біль, підвищену втомлюваність, загальне нездужання, що звичайно знижує працездатність, або призводить до її втрати.

Під час обстеження дітей з плоскою стопою помічено 2 типові ознаки захворювання – це опущення поздовжнього склепіння і відхилення п’ятки назовні. Треба пам’ятати, що стопа є конструктивно складною частиною опорно-рухового апарату, яка складається з великої кількості кісток і зв’язок. Пластичність і легкість ходи, здатність стопи витримувати значні поштовхи під час трибків і бігу визначаються формою її кістяка і функцією м’язово-зв’язкового апарату.

Велика кількість авторів зазначає, що дитяча стопа порівняно з дорослою коротка, широка, а в п’ятці звужена; пальці розходяться, тоді, як у дорослих вони щільно прилягають один до одного. У дітей на підошві сильно розвинута підшкірна клітчатка, яка заповнює склепіння стопи.

Обсяг рухів дитячої стопи більший, ніж дорослої, внаслідок більшої еластичності м’язово-зв’язкового апарату. Через це дитяча стопа найменш пристосована до статичних навантажень, швидко втомлюється і легко піддається деформації.

Заслуговує на увагу і той факт, що між плоскою стопою і правильною поставою існує певний зв’язок. Неправильне положення тіла, ніг і стоп разом з несприятливим впливом навколишнього середовища може спричинити, особливо під час росту дитячого організму, розвиток деформацій і захворювання постави.

Відомо, що постава – це вміння тримати своє тіло, навичка як а зовнішньо відображає запас тілесних і душевних сил людини. Правильна постава – результат виховання, навчання, тренування і своєчасного лікування різних функціональних деформацій. При неправильній поставі зазвичай голова опущена, плечі напружені і зведені вперед або одне плече вище від іншого, живіт виступає вперед, значно посилений поперековий згин, відставлений назад таз, кругла спина і запала грудна клітка. У процесі фізичного розвитку дитини формуються фізіологічні кривизни хребта, набуваються звички правильного утримання голови, сидіння, стояння. Все це забезпечує високі ресорні властивості органів опори, оберігає від небажаного впливу внутрішні органи і ЦНС. Адже неправильна постава і