Реферат на тему:

Добро, зло, совість

У філософському розумінні мораль — це сукупність поглядів, норм і правил поведінки людей та їхні якості, що оцінюються у відповідних специфічних категоріях, найважливішими із яких є добро, зло і совість.

Добро — соціальне значуща етична категорія для оцінки різних суспільних явищ і мотивів діяльності людей, яка акумулювала в собі такі важливі поняття, як справедливість, благо, обов'язок та ін. Відповідно і доброта, як емоційно-чуттєве відображення творчо-альтруїстичного змісту життя або як сформульований життєвий принцип, з давніх-давен вважалася вищою моральною цінністю. "Поважай ближнього як самого себе" — у різних варіантах ця заповідь зустрічається в етичних системах різних філософських і релігійних вчень.

Доброта є не тільки соціальне обумовленою моральною цінністю. У побутовій свідомості вона реалізується як мотив поведінки, як зміст дій, тобто вона пов'язана з відповідними соціальними потребами. Так, встановлено, що чим правдивіша людина, то більша у неї потреба у спілкуванні (комунікативний тип загальної емоційної спрямованості особистості) і у наданні допомоги оточуючим (альтруїстичний тип). З іншого боку, у добрих людей зазвичай відсутні або слабо виражені потреба в зовнішньому престижі, владарюванні, гедоністична потреба та акцентуація.

Доброта проявляється в трьох чітко окреслених іпостасях: милосерді, безкорисності і гуманності. Однак у різних людей ці якості можуть бути розвинуті неоднаково або проявлятися частково. Так, одній людині притаманні милосердя і гуманність, але разом з тим вона буде скупою і дріб'язковою. У такому випадку неминучий глибокий внутрішній конфлікт між бажанням допомогти іншій людині і прагненням не забути і не знецінити власні інтереси. Зрозуміло, що таку людину не слід вважати по-справжньому доброю.

В онтогенетичному розвитку доброта — найбільш ранній прояв чуттєвих систем та органів, генетично детермінована і соціальне закріплена; передається із роду в рід (за відсутності мутацій). І якщо, наприклад, совість важко знайти у маленьких дітей, то елементи доброти — можна. Проте теза, що "всі діти народжуються добрими", значною мірою не підтверджується сучасними дослідженнями у галузі медичної психології.

Виховання в родині, а потім самовиховання повинно давати таку "надбавку" до спадково набутої доброти, яка б одночасно посилила всі її складові. З дитинства необхідно створювати стереотипи реагування на ситуації, в яких вивіряється доброта; вони ж спрямовуються на конкретну ситуацію.

Доброта не окремо існуюча категорія, вона діалектично пов'язана зі своїм антиподом — злом (злобою) та її різноманітними проявами: недоброзичливістю, ворожнечею, жорстокістю, садизмом, помстою та ін. Тим важливіше у реальному житті вміти відрізнити добро від зла. Шлях до добра часто пролягає через зло. Для того щоб робити добро, нерідко доводиться бути немилосердним до себе; для того щоб не завдати страждань іншим, доводиться страждати самому, зберігаючи при цьому бадьорість духу і право чесно дивитися в очі людям (А. Мілтс, 1990).

Доброта може