Реферат з медицини

Основи охорони здоров'я в Україні та за кордоном

Охорона здоров'я в Україні — це науково обґрунтована систе-ма лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів, метою яких є зміцнення здоров'я людей, запобігання захворюванням, підви-щення працездатності і продовження їх активної життєдіяльності. Для виконання цих завдань створено органи охорони здоров'я, а та-кож державні та громадські заклади з охорони та поліпшення здо-ров'я людей.

Щодо мориторингу цієї справи, то охорона здоров'я в Україні розвивалася згідно з історичними періодами її існування. Так, ор-ганізація охорони здоров'я ще за часів дореволюційного періоду знаходилася на дуже низькому рівні. На належному рівні була: вона тільки у великих містах, губернських центрах. Відсутність такої ор-ганізації на периферії, важкі санітарні умови життя провокували ви-соку захворюваність та смертність серед населення. Післяреволюційний період характеризується відновленням народного господарства, в тому числі й охорони здоров'я. Відтоді закладено фундамент теоретичних та організаційних основ охорони здоров'я

у нашій державі. Як наслідок, поліпшуються умови праці, побуту, медичного обслуговування, охорона здоров'я населення стає знач-ною галуззю народного господарства, яка має широку мережу амбу-латорно-поліклінічних та лікувальних закладів, жіночих консуль-тацій, дитячих поліклінік тощо.

За часів Великої Вітчизняної війни було пошкоджено та зруй-новано багато закладів охорони здоров'я, які довелося відбудовува-ти заново. У державі було проведено широкі оздоровчі заходи, ліквідовано багато інфекційних захворювань, зменшено захворю-ваність на деякі хвороби, в тому числі професійні, з тимчасовою втратою працездатності тощо.

Якщо середня тривалість життя до революції 1917р. складала 32 роки, то нині вона збільшилася до 70 (74 р. для жінок, 68 — для чоловіків). Цими цифрами можна ілюструвати досягнення охоро-ни здоров'я як галузі народного господарства, але проблеми ще існують і їх треба вирішувати. Закон України «Про охорону здо-ров'я», прийнятий Верховною Радою України у 1993 p., наголо-шує: охорона і зміцнення здоров'я людей є найважливішою спра-вою. За цим законом проблеми здоров'я повинні розглядатися з широких соціальних позицій, які стосуються насамперед умов праці і побуту та рівня добробуту. Необхідно якомога швидше задо-вольнити потреби населення у високоякісній лікувально-профілак-тичній та фармацевтичній допомозі, підвищити якість медичного обслуговування, загальної диспансеризації, підвищити рівень охо-рони здоров'я матері та дитини, розвивати мережу закладів охоро-ни здоров'я.

Небезпека переносу інфекційних захворювань і поширення епідемій, які можуть перерости в пандемії, викликала необхідність створення 7 квітня 1948 р. Всесвітньої організації охорони здо-ров'я (ВООЗ) при Організації Об'єднаних Націй (ООН). Відтоді день утворення цієї організації є Всесвітнім днем охорони здо-ров'я. Загальна мета ВООЗ полягає у розширенні міжнародного співробітництва усіх країн в галузі охорони здоров'я. Представни-ки охорони здоров'я України також беруть участь у роботі цієї ор-ганізації.

ВООЗ координує діяльність окремих країн щодо боротьби з інфекційними та паразитарними хворобами, проводить велику ро-боту щодо підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників різних країн, зміцнення служб