Реферат на тему:
Аритмії.
Визначення. Аритмії – це будь-який серцевий ритм, який не є регулярним синусовим ритмом нормальної частоти, а також порушення провідності електричного імпульсу по різним ділянкам провідної системи серця.
Етіологія.
Функціональні порушення ритму при: споживаннні чаю, кави, тютюнопалінні, фізичному навантаженні, психоемоційних стресах, внаслідок дії тепла, холоду, надмірного ультрафіолетового опромінення, тощо.
Аритмії органічного характеру: ІХС, міокардити, кардіоміопатії, міокардіосклероз, міокардіодистрофія.
Гемодинамічні впливи: вади серця, артеріальна гіпертенія, гіпотонія, серцева недостатність.
Гормональні розлади: тіреотоксикоз, гіпотиреоз, мікседема, феохромоцитома, альдостерома та інші.
Аномалії розвитку серця: додаткові хорди, дисплазія ендокарду, синдроми WPW, CLC, подовження Q-T (більше 0, 52с ).
Інтоксикації медикаментозними засобами: серцевими глікозидами, адреноміметиками, еуфіліном, хінідином, новокаїнамідом, тощо.
Захворювання інших органів:
органів травлення;
органів дихання;
органів виділення;
захворювання хребта,
захворювання ЦНС;
Порушення водно-електролітного обміну:
гіпокалійемія;
гіперкалійемія;
гіпо- і гіперкальційемія.
Класифікація аритмій.
А. Порушення збудливості.
І. Порушення утворення збудження:
а) синусова тахікардія;
б) синусова брадикардія;
в) синусова аритмія;
г) відмова синусового вузла;
д)слабкість синусового вузла.
ІІ. Пасивні ектопічні, замісні порушення ритму:
а) повільний попередній ритм;
б) мігруючі ритми;
в) ритм коронарного синусу;
г) атріовентрикулярний ритм;
д) ідіовентрикулярний (шлуночковий) ритм;
е) вискакуючі скорочення.
ІІІ. Активні ектопічні порушення ритму.
Екстрасистолії
а) передсердні;
б) вузлові;
в) шлуночкові;
Тахікардії
а) передсердні, вузлові і шлуночкові – пароксизмальні і епароксизмальні;
б) тріпотіння і мерехтіння передсердь;
в) тріпотіння і мерехтіння шлуночків (фібриляція).
Б. Порушення провідності.
а) синоаурікулярна блокада;
б) внутрішньопередсердна блокада;
в) атріовентрикулярна блокада;
г) блокада ніжок пучка Гіса;
д) синдроми передчасного збудження шлуночків.
Методи діагностики аритмій. Діагностика аритмій здійснюється інструментальними методами дослідження, в основі яких лежить ЕКГ. Поряд із загальноприйнятою ЕКГ використовуються стравохідна а також ендокардіальна електрокардіографія.
Стандартна ЕКГ є основним методом діагностики аритмій. Для підвищення її діагностичних можливостей запропоновано ряд модифікацій ЕКГ:
Інтервалографія – реєстрація ЕКГ із швидкістю 25-50 мм/с та аналізом 100-120 серцевих циклів;
Ритмографія – реєстрація біопотенціалів серця у вигляді вертикальних ліній із швидкістю 1-2 мм/с з аналізом 100-120 серцевих циклів. Дані методи ЕКГ застосовують з метою дифдіагностики локалізації екстрасистол, парасистол.
В комплексі ритмографічного обстеження включають медикаментозні проби (атропін, анаприлін і т.д.), що дозволяє прискорити індивідуальну оцінку ефективності антиаритмічних засобів.
“Холтерівське” моніторування – тривала реєстрація ЕКГ (впродовж 24 годин без обмеження рухового режиму хворого).
Стравохідна ЕКГ – допомагає диференціювати шлуночкові і суправентрикулярні порушення ритму, особливо у випадках, коли на ЕКГ не реєструється зубець Р, а комплекс QRS поширений. Реєстрацію стравохідної електрографії можна проводити при ЧСЕКС.
Аритмії, обумовлені порушенням утворення збудження.
Синусова тахікардія - пришвидшення ЧСС від 90 до 160/хв.
ЕКГ ознаки:
Ритм синусовий з частотою 90-159/хв;
Вкорочення інтервалу RR;
Можливе косонизхідне зміщення ST.
Синусова брадикардія – зменшення частоти серцевих скорочень до 60 і менше за 1хв при збереженому правильному синусовому ритмі.
ЕКГ ознаки:
ЧСС 59 за 1хв і менше;
Правильний синусовий ритм;
Можливе подовження Р-Q до 0,21с.
Синусова аритмія - неправильний синусовий ритм, який періодично то пришвидшується, то сповільнюється. Часто виявляється чіткий зв’язок з фазами дихання.
ЕКГ ознаки:
Коливання інтервалу RR перевищує 0,16 с;
Завжди є нормальної форми зубець Р, після якого йде нормальний комплекс QRS.
Відмова синусового вузла – періодична втрата