РЕФЕРАТ

на тему:

Гігієна одягу

Одяг, як і житло, сприяє зберіганню температури тіла і бере участь у регулюванні теплового обміну. Отже, основною гігієнічною вимогою до одягу є забезпечення постійної температури тіла, запобігання перегріву або охолодженню, відповідність сезону і погоді.

Нині випускається багато одягу з синтетичної тканини (капрону, лавсану, хлорину тощо). Синтетичні тканини мають деякі переваги порівняно з тканинами з природних волокон: вони легкі, стійкі до деформування, атмосферних впливів, хімічних речовин. Але водночас вони мають і певні вади: сторонній запах, подразнювальну дію на шкіру, низьку гігроскопічність, здатність електризуватися і зумовлювати алергію. Тому синтетичні тканини спочатку проходять обов'язкову апробацію у науково-дослідних інститутах гігієни, які дозволяють або забороняють використання нових синтетичних матеріалів для виготовлення одягу.

Одяг для людини служить для забезпечення теплового комфорту в різних умовах. За призначенням і характером використання розрізняють одяг побутовий (у тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортив-ний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.

До повсякденного одягу ставляться такі основні гігієнічні вимоги:

1. Забезпечити оптимальний підодяговий мікроклімат і сприя-ти тепловому комфорту людини.

2. Не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, не зміщу-вати і не стискати внутрішні органи, частини опорно-рухового апарату.

3. Бути достатньо міцним, легко чиститись від зовнішніх і внутрішніх забруднень.

4. Не мати токсичних хімічних домішок, що виділяються в зовнішнє середовище і негативно впливають на шкіру й організм людини.

5. Вага одягу повинна становити не більше 8-10 % маси тіла людини.

Важливим показником якості одягу і його гігієнічних власти-востей є підодяговий мікроклімат. При температурі навколишнього середовища 18-22 °С рекомендуються такі параметри підодягового мікроклімату: температура повітря - 32,5-34,5 °С, відносна воло-гість - 55-60 %, концентрація оксиду вуглецю (IV) - до 1,0-1,5 %.

Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її пошиття, розкрою одягу. Для виготовлення тканин викорис-товують текстильні волокна різного походження (натуральні, синтетичні). Натуральні волокна можуть бути органічними (рослин-ними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозних) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, конопля тощо. До органічних волокон тваринного походження (білкових) - вовна і шовк.

Останнім часом все більшого значення і поширення набуває друга група текстильних волокон - хімічні. Вони, як і натуральні, можуть бути органічними і неорганічними (останні застосовують тільки при пошитті спеціальних видів одягу). Основну групу воло-кон хімічного походження становлять органічні. Вони можуть бути штучними та синтетичними. До штучних волокон належать: віскозні, ацетатні, казеїнові тощо.

Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин насампе-ред залежать від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон, а саме: повітро-, паропроникності, вологоємкості, гігроскопічності, теплопровідності, теплоємкості тощо.

Повітропроникність характеризує здатність тканин пропус-кати через свої пори повітря, від чого залежать вентиляція підодягового простору і конвекційна віддача тепла з поверхні тіла, теп-ло- і вологозахисні властивості тканини. Чим більший об'єм пор у