АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ

Анестезіологія (від гр. an — запе-речення, відсутність + aistesis — відчуття + logos — слово, наука) — наука, яка вивчає способи усунення відчуттів. Це наука про знеболюван-ня та інші методи захисту організму від надмірних подразнень, зумовле-них хірургічним втручанням. Захист організму від хірургічної травми по-винен починатися ще до операції, продовжуватися під час її виконання і в ранній післяопераційний період. Запобігання небажаному впливу хірур-гічної агресії може бути досягнуто за допомогою методів місцевої або за-гальної анестезії.

Місцева анестезія (місцеве знеболювання) — це знеболювання певних ділянок тіла за повного збере-ження притоми.

Загальна анестезія, або наркоз (від гр. іпагсао —ціпеніти), — це штучно зумовлене оборотне по-рушення функції центральної нерво-вої системи, яке супроводжується виключенням притоми, зниженням різноманітних видів чутливості, при-гніченням рефлекторної активності. Глибокий наркоз, як правило, супро-воджується також розслабленням м'язів, блокадою нейровегетативних та нейроендокринних реакцій, вираже-ним пригніченням життєво важливих функцій організму. Сучасна анестезі-ологічна допомога дає можливість цілеспрямовано впливати на певні лан-ки нервової системи без вираженого негативного впливу на організм. Зав-дання анестезіологічного забезпечення оперативного втручання: усунення не-гативних емоцій, больових відчуттів, м'язової напруги, патологічних нейро-ендокринних та нейровегетативних ре-акцій, регуляція основних життєво важливих функцій під час операції та в ранній післяопераційний період.

Перше завдання анестезіологічно-го забезпечення — зменшення психіч-ної травми і негативних емоцій — може бути досягнуто за допомогою загаль-них засобів для наркозу та транквілі-заторів. Вимкнення больової чутли-вості (аналгезія) досягається за допо-могою місцевих та загальних анесте-тичних засобів, наркотичних і ненар-котичних аналгетиків.

Блокада небажаних нейровегетатив-них та нейроендокринних реакцій може бути здійснена не тільки загальними анестетичними засобами, але й фарма-кологічними препаратами вузькоспря-мованої дії. З цією метою найчастіше використовують антихолінергічні (хо-лінолітичні) та антиадренергічні (адре-нолітичні) засоби. З їхньою допомогою вдається зменшити негативний вплив не тільки операційної травми, але й дея-ких чинників наркозу, запобігти надмірній активізації та подальшому виснаженню нейровегетативних та ней-роендокринних механізмів.

Пригнічення захисних рухових ре-акцій та запобігання підвищенню то-нусу м'язів у відповідь на больове по-дразнення досягаються за допомогою засобів для наркозу та м'язових релак-сантів (міорелаксантів). Останні, бло-куючи передавання нервових імпульсів у нервово-м'язовому синапсі, спри-чинюють оборотний параліч попереч-но посмугованої скелетної м'язової тканини. Це дає змогу розслабити м'язи (міоплегія) за поверхневого рівня наркозу, коли ще не прояв-ляється його токсичний вплив на організм. Оскільки м'язові релаксан-ти паралізують поперечно посмуговані м'язи, в тому числі й дихальні, під час їх застосування треба вдаватися до методів штучної вентиляції легенів.

Штучна вентиляція легенів (ШВЛ) дала можливість усунути один із ос-новних недоліків дії загальних анес-тетичних засобів — пригнічення зов-нішнього дихання.

Важливим завданням анестезіологіч-ного забезпечення операції є також підгримування адекватного кровообігу. Прикладом цілеспрямованої регуляції судинного тонусу є штучна гіпотензія.

Тільки адекватна корекція водно-електролітного, білкового та інших видів обміну може забезпечити спри-ятливий перебіг післяопераційного періоду.

Таким чином, сучасна анестезія має у своєму