Лекція

Вступ. Предмет, Історія, завдання, розділи хірургічної стоматології. методи обстежень хірургічних стоматологічних хворих

П Л А Н

Розділи хірургічної стоматології

Історія розвитку і завдання на сучасному етапі

Школи хірургічної стоматології

Обстеження хірургічного стоматологічного хворого 

Актуальність теми визначається важливістю предмету хірургічної стоматології та його роллю в наданні високоефективної спеціалізованої медичної допомоги.
Хірургічна стоматологія – наука про захворювання органів порожнини рота, кісток лицевого скелету, тканин прилягаючих відділів обличчя та шиї, які потребують хірургічних методів лікування.
Хірургічна стоматологія є розділом загальної стоматології, який поруч з терапевтичним і ортопедичним розділами складає її зміст як єдиної медичної спеціальності. Ця єдність зумовлена тісним монографоанатомічним і функціональним зв’язком органів порожнини рота і тканин щелепно-лицевої ділянки. Дуже часто хворі потребують послідовного чи одночасного лікування спеціалістами різних розділів стоматології. В багатьох західних країнах виділяють окремо ще пластичну хірургію і щелепово-лицеву хірургію, але підготовка таких лікарів проводиться на медичному факультеті. Це пов’язано з тим, що щелепно-лицева хірургія дуже чітко переплетена з загальноклінічними дисциплінами, особливо хірургічного профілю. Наприклад: при дефекті щелепи необхідно взяти аутотрансплантат ребра або гребеня клубової кістки. Філатовське стебло формується на передній поверхні грудної клітки чи живота. Часто проводиться трансплантація кісткового мозку, шкірних клаптів різної товщини з інших ділянок тіла. Хірург-стоматолог повинен добре орієнтуватися в питаннях загальної медицини. Після операцій з причини злоякісних пухлин можуть виникати бронхопульмональні ускладнення. Гострі запальні процеси в щелепно-лицевій ділянці можуть бути джерелом загальної гнійної інфекції – сепсису. Злоякісні пухлини обличчя і щелеп метастазують як в регіонарні лімфовузли, так і в віддалені органи (печінка, легені і т.п.). Можливий і зворотній процес, тобто виникнення метастатичної пухлини в нижній щелепі при раку молочної залози, шлунка, щитовидної залози та інш. Знання хірургічної стоматології необхідні і хірургу загального профілю. В зв’язку з близкістю щелепно-лицевої ділянки до важливих ділянок голови і шиї хірург-стоматолог тісно змикається з неврологією, офтальмологією, оторіноларінгологією. Це особливо чітко виявляється при щелепно-лицевій травмі, насамперед вогнепальній травмі.
Особливістю нашої спеціальності є те, що вона вирізняється різноманітністю і різноплановістю. Виділяють такі основні розділи:
1. Запальні захворювання обличчя і шиї, органів порожнини рота і щелепи. Вони займають одне з перших місць серед інших захворювань, складають біля 30% всього складу хворих стоматології хірургічного стаціонару. Набагато більше на амбулаторному прийомі;
2. Травматичні пошкодження вогнепальні і невогнепальні – друга за чисельністю група, в стаціонарі досягає 25%;
3. Пухлини і пухлинні стани обличчя, органів порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки, включаючи слинні залози, в клініці хірургічної стоматології складають 17% всіх захворювань;
4. Набуті і вроджені дефекти обличчя, деформації, пов’язані з порушенням росту окремих ділянок обличчя і щелеп, аномалії розвитку.
Хірургія зубів, що охоплює втручання на зубах і альвеолярних паростках щелеп при процесах