ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ

Кисть і пальці є найважливішою час-тиною руки. Роль кисті і пальців у організмі багатогранна. Їх рухи характе-ризуються великим діапазоном, коорди-нованістю, чіткістю і різноманітністю. Вони виконують статичну, динамічну і сенсорну функції. Розтулена, з прямими пальцями кисть служить лопатою, сов-ком, зігнені пальці — гачком, щипця-ми, протиставлення великого пальця іншим забезпечує захватну функцію кисті.

Окрім того, кожен палець виконує ще й окрему функцію. На особливу ува-гу заслуговує І, тобто великий, па-лець. Він діє незалежно від інших, робить руку людини органом праці. Завдяки йому людина може захоплюва-ти предмети, маніпулювати ними згідно із своїми намірами. Вказівний (II) палець володіє тонкою чутливістю. Він першим починає захват. Його роль особливо велика при щипковому і скульптурному захваті. Середній (III) палець масивніший і довший, надає силу і міцності захвату. Безіменний (IV) палець, завдяки розвиненому відчуттю дотику, регулює рух м'язів, що важливо під час виконання робо-ти. Мізинець (V палець) закріпляє зах-ват, закриває долонну чашу, надає стійкості кисті.

Важливе значення для функції кисті мають нігтьові пластинки, які забезпе-чують надійність щипкового захвату.

Кисть і пальці виконують не лише функцію захвату. Вони є тонким орга-ном дотику, забезпечуючи зв'язок лю-дини із зовнішнім світом.

Відтак, втрата тієї чи тієї частини кисті або її функціональна непов-ноцінність позначаються на працездат-ності людини, її зв'язку з навколишнім середовищем.

До втрати функції кисті і пальців можуть призвести різні патологічні ста-ни: травми, запальні, дегенеративно-дистрофічні процеси, пухлини, при-роджені аномалії.

У цьому розділі йдеться про запальні процеси пальців кисті (панарицій), бо вони спостерігаються найчастіше.

Панарицій (panaritium) — це збірна назва всіх гострих запальних процесів різних структур пальців, переважно рук (їх долонної поверхні).

Клінічний перебіг панариція на ру-ках багато в чому залежить від анатомі-чних і функціональних особливостей пальців кисті.

Шкіра долонної і тильної поверхонь пальців відрізняється. В шкірі долон-ної поверхні немає пігментного апара-ту, волосся і сальних залоз, що виклю-чає можливість виникнення фурункулів і карбункулів, натомість багато потових залоз. Шкіра долонної поверхні пальців добре іннервується, що є причиною вираженої тактильної чутливості та сильного болю у разі виникнення на пальцях запального процесу.

Шкіра тильної поверхні пальців м'я-ка, еластична, рухома. На ній є во-лосся і сальні залози (за винятком кін-цевої фаланги). Тому фурункули і кар-бункули можуть розвиватися лише на основній і середній фалангах.

На долонній поверхні жирової осно-ви більше, ніж на тильній. Тут немає підшкірної фасції, а безпосередньо від сосочкового шару, майже перпендику-лярно, ідуть щільні сполучнотканинні тяжі, які на кінцевій фаланзі впліта-ються в окістя, а на середній і основній фалангах — у стінку сухожильної піхви. Т1, і тяжі густо переплітаються сполучно-тканинними волокнами, які, розташо-вуючись паралельно до поверхні шкіри, утворюють в підшкірній основі численні комірки. Завдяки такій будові обме-жується рухомість шкіри і затрудняєть-ся поширення набряку, наростання якого швидко призводить до