РЕФЕРАТ
на тему:
“Шляхи та способи проникнення
збудника в організм”
ПЛАН
1. Поняття інфекції, способи її поширення
2. Вплив виду і генотипу на проникнення
і розвиток збудника в організмі
3. Шляхи передачі інфекції
Використана література
1. Поняття інфекції, способи її поширення
Інфекцією (від лат. — зараження) нази-вають складні біологічні процеси, які вини-кають в організмі людини, тварини або росли-ни в результаті проникнення і розмноження в ньому патогенних мікроорганізмів — збудників хвороби. Історично сформована взаємодія сприйнятливого людського організму і пато-генного мікроба за певних умов середовища дістала назву інфек-ційного процесу. Часто термін «інфекція» ототожнюють з поняттям «інфекційне захворювання». Однак визначення інфекцій-ної хвороби як одного з найвищих ступенів прояву інфекційного процесу, очевидно, більш правильне. З біологічної точки зору інфек-ційний процес є різновидом паразитизму.
Між організмом хазяїна і мікробами, які проникли до нього, від-бувається складна боротьба. Якщо організм не може протистояти па-тогенним мікробам і паралізувати їхню шкідливу дію, а зовнішнє се-редовище сприяє розвиткові мікроорганізмів, виникає інфекційне захворювання.
Отже, для виникнення і розвитку інфекційного процесу необхід-ні три складники: а) наявність патогенного мікроба; б) проникнення його в сприйнятливий макроорганізм; в) певні умови зовнішнього середовища, в якому відбувається взаємодія між мікро- і макроорга-нізмом.
Дуже важливе значення для виникнення інфекційного процесу має стан макроорганізму. Ступінь його участі в інфекційному проце-сі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), білкового голодування, наяв-ності вітамінів, гормонів та інших факторів. Залежно від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середо-вища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хворобо-творного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встанов-ленням взаємної адаптації між ними.
Проникнення в макроорганізм патогенного мікроба не завжди спричиняється до захворювання; в багатьох випадках воно обмежу-ється короткочасним інфікуванням без прояву хвороби або відносно тривалим носінням збудників інфекції макроорганізмом. Саме завдяки цьому інфекція може траплятися набагато частіше, ніж інфекційні хвороби.
2. Вплив виду і генотипу на проникнення
і розвиток збудника в організмі
Організм людини є сприйнят-ливим до збудників гонореї і менінгококового менінгіту, а майже всі тварини до них резистентні (несприйнятливі). Подібні приклади свідчать про наявність у макроорганізмів видової резистентності (опірності). В літературі наводяться численні приклади генотипової резистентності. Наприклад, збудник сибірки здебільшого уражає травоїдних тварин. Поряд з цим є дані про те, що генотип алжир-ських овець робить їх відносно резистентними до цієї хвороби.
Реактивність макроорганізму, його імунобіологічна го-товність знешкодити патогенні мікроби тісно пов'язані зі станом довкілля, умовами життя і побуту, характером праці й харчування, санітарно-гігієнічними умовами тощо.
На сприйнятливість макроорганізму до інфекції певним чином впливають вік і стать у зв'язку з фізіологічними особливостями. На-приклад, до одних інфекційних хвороб діти більш сприйнятливі, до інших, навпаки, менш сприйнятливі, ніж дорослі. Різна вікова рези-стентність до інфекції залежить від характеру обміну речовин, функ-цій органів внутрішньої секреції і особливостей