Лікарська рослинна сировина,

що використовується для приготування водних витяжок.

Ще в доісторичні часи люди користувалися дикими рослинами для лікування своїх хвороб. Відомі лікарі стародавніх часів – Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму (Гліній, Гіппократ, Гален, Ібн-Сіна – знали і широко використовували у своїй практиці багато лікарських рослин.

До наукової медицини з народної перейшло чимало ефективних лікувальних засобів, які набували широкого застосування. Наукові дані дали можливість хіміко-фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин препарати: теофедрин, платифілін, резерпін, секуренін. Чимало рослин використовується також у вигляді відварів та настоїв.

Приготовлення витяжок, одержаних з допомогою гарячої води, регламентується в спеціальній статті ДФ Х, котра визначає необхідну дрібність вихідних матеріалів, конкретні способи приготування і концентрацію водних витяжок в тих випадках, коли вона не дана в рецепті. Як правил, настої і відвари готують так: 1 частина рослинного матеріалу на 100 об’ємних частин готової витяжки. Настої і відвари із трави горицвіту, трави конвалії, кореня істоду, кореневища з коренями валеріани готують в співвідношенні 1:30.

Настої і відвари з ядовитих і сильнодіючих матеріалів готують за рецептами. В протилежному випадку з 1 г матеріалу готують 400 мм витяжки. Необхідно мати на увазі, що вказані співвідношення вимагають обов’язкове використання стандартних рослинних матеріалів. Матеріали, які містять діючих речовин менше, як вказано в стандартах, вважається непридатними.

При призначення у лікарських рецептах водних витяжок вказують вид витяжки (настій, відвар), вихідний матеріал, а також концентрацію готової витяжки.

Rp.: Dec. rad. Polemonii cоerulei 6,0 – 18 ml

D.S. По 1 ст. л. 3 рази в день.

Rp.: Inf. rhizoma cum racidis Valerianae ex 10,0-200 ml

D.S.

Кількість води, потрібно для одержання витяжки в наш час, як правило, не вказується. Об’єм визначають, підсумовуючи кількість витяжки, вказаної в рецепті, і додаткової кількості для компенсації адсорбції рідини сировиною – визначають множенням прописаної маси сировини на коефіцієнт водопоглинання, котрий показує кількість рідини, яку містить й г сировини після його вижимання. Коефіцієнт водопоглинання знаходять по стандартних таблицях.

Rp.: Inf. Horum Chamomillae 200 ml

D.S. Полоскання.

При відсутності вказівок в рецепті настій готують, виходячи з розрахунків: 10 ч сировини на 100 мл настою По даних з таблиці на 1 г квітів витрачається 3,4 мл витяжки.

Води треба взяти: 200+3,4=268 мл.

Для одержання настоїв подрібнений матеріал поміщають у інфундирку, наперед прогріту 15 хв. на кип’ячій водяній бані інфундирного апарату, обливають розрахованою кількістю холодної води і екстрагують 15 хв. Потім інфурдирку знімають з водяної бані і залишають для охолодження на 45 хв., проціджують через серіал віджимають, якщо його не дуже мало. В разі потреби доводять водою до певного об’єму.

Відвари з листя толокнянки, кореневища і кореня ревеня, кореневища зміївика і лапчатки і кори дуба ДФ рекомендує проціджувати негайно після зняття з водяної