Реферат на тему:
Сучасний стан ринку праці України: проблеми та перспективи
Питання дослідження ринку праці набуває актуальності за умов пере-ходу суспільства до соціально-ринкових засад господарювання, що вимагає формування ефективної й дієвої політики зайнятості.
Під ринком праці розуміють органічну складову ринкової економіки, що виконує функції розподілу й перерозподілу суспільної праці за сферами та галузями господарства, ви-дами та формами діяльності, за критерієм ефективності праці та вироб-ництва відповідно до структури суспільних потреб і форм власності.
Досвід розвинених країн показує: ринок праці – одна з найважливіших складових загальноекономічного ринкового механізму.
Для того, щоб об'єктивно оцінити наявні проблеми та перспективи ринку праці й обґрунтовано визначити шляхи його розвитку, необхідно провести моніторинг ринку праці.
На 1 березня 2005 року в державній слу-жбі зайнятості на обліку перебувало 1050,7 тис. незайнятих громадян, серед яких 97,0% мали офіційний статус безробітних, із них двом тре-тинам було призначено допомогу з безробіття, середній розмір якої в 2005 року по-рівняно з минулим роком збільшився на 27,7% і становив 154,82 грн., що дорівнювало 59,1% від законодавче встановле-ного мінімального рівня заробітної плати (зако-нодавче визначений розмір мінімальної заробі-тної плати в цьому періоді становить 262 грн.) [5].
Рівень зареєстрованого безробіття, роз-рахований щодо працездатного населення працездатного віку, на 1 березня 2005 року становив 3,6%, разом з тим спостерігалася значна дифе-ренціація цього показника за регіонами, де його значення коливалося від 8,1% у Терно-пільській області до 0,4% у м. Києві [5].
У лютому 2005 року за сприяння центрів зайнятості було працевлаштоване 73,2 тис. осіб, або на 2,4% більше, ніж за аналогічний період 2004 року. Найви-щий рівень цього показника спостерігався в містах Києві (24,5%) та Севастополі (10,4%), а найнижчий – в Чернівецькій (2,7%), Тернопіль-ській (3,1%), Херсонській (3,4%) областях [5].
Економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці, однак об'єктивні нерівномірності виходу з кризи окремих галузей і підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів, зокрема навантаження незайня-того населення.
Так навантаження незайнятого населення на 1 вільну вакансію істотно не змінюється вже тривалий час і на 1 березня 2005 року становило 6 осіб, у тому числі на 1 вакантне місце службовця – 5 осіб, працівника сільського господарства – 25 осіб, робітника – 5 осіб, а на місце, що не по-гребує спеціальної підготовки, – 17 осіб, що у поєднанні з прорахунками політики ринку праці (йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності) спричиняє додаткову низку проблем.
Якість пропозиції