Реферат

на тему:

Основні положення Кодексу Туриста (1985)

У Софії в 1985 році відбулась VI сесія Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної Організації, на якій було прийнято Хартію туризму і при ній Кодекс туриста, в який увійшли з 10 по 14 статті, в яких визначаються основні принципи та засади поведінки туристів будь-якої країни.

Зокрема в статті Х наголошується на тому, що туристи повинні своїм поводженням сприяти взаєморозумінню і дружнім відносинам між народами як на національному, так і на міжнародному рівні й у такий спосіб сприяти збереженню світу.

В статті ХІ йдеться про дотримання певних етичних положень. Зокрема, у місцях транзиту і тимчасового перебування туристи повинні поважати сталий політичний, соціальний, моральний і релігійний уклад і підкорятися діючим законам і правилам.

У цих же місцях туристи також повинні:

а) виявляти саме велике розуміння у відношенні звичаїв, вірувань і вчинків місцевого населення і найбільша повага у відношенні природного і культурного надбання останнього;

б) утримуватися від підкреслення економічних, соціальних і культурних розходжень, що існують між ними і місцевим населенням;

в) бути сприйнятливими до культури місцевого населення, що приймає туристів, що є невід'ємною частиною загального надбання людства;

г) перешкоджати експлуатації інших з метою проституції;

д) утримуватися від торгівлі, провозу і вживання наркотиків і (чи) інших заборонених препаратів.

У статті ХІІ і ХІІІ Кодексу туриста йдеться про пропозиції для держав і туроператорів. Так, у даній станні зазначено, що під час подорожі з однієї країни в іншу й у межах приймаючої країни туристи повинні через відповідні урядові міри мати можливість для свого блага користатися:

а) зм'якшенням адміністративного і фінансового контролю;

б) можливо кращими умовами на транспорті і протягом тимчасового перебування, що можуть бути надані постачальниками туристських послуг.

Туристам варто надавати вільний доступ як усередині, так і за межами своїх країн до місць і окремих районів туристського інтересу і волю пересування, з огляду на при цьому існуючі правила й обмеження.

Після прибуття до місць і окремих районів туристського інтересу, а також протягом усього їхнього транзиту і тимчасового перебування туристи для свого блага повинні розташовувати:

об'єктивною, точною і вичерпною інформацією про умови і можливості, наданих протягом їхньої подорожі і тимчасового перебування офіційними туристськими організаціями і постачальниками туристських послуг;

особистою безпекою, безпекою свого майна, а також захистом своїх прав як споживачів;

відповідною суспільною гігієною, особливо в засобах розміщення, суспільного харчування і на транспорті; інформацією про ефективні заходи по попередженню інфекційних захворювань і нещасливих випадків, а також безперешкодним доступом до служб охорони здоров'я;

доступом до швидкого й ефективного суспільного зв'язку усередині країни, а також із зовнішнім світом;

адміністративними і юридичними процедурами і гарантіями, необхідними для захисту їхніх прав;

можливістю сповідання своєї власної релігії і відповідними умовами для цієї мети.

Стаття ХІV стосується більше загальних прав і свобод