КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Взаємини викладачів зі студентами як чинник становлення особистості майбутнього фахівця

ЗМІСТ

І. ВСТУП

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

III. ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

І. ВСТУП

Педагогічне спілкування, а саме проблема відносин „учитель - учень", була предметом дослідження ще в позаминулому столітті. Так, питанням встановлення стилю співробітництва у взаємодії між педагогом і учнем ставилося ще в 60-ті роки XIX століття (Колєсніков). Найбільш активно концепції, альтернативні авторитарно-адміністративному стилю спілкування, розроблялись в XX столітті: в 20-ті роки, в кінці 50-х - на початку 60-х (Божович, Єсипов, Гоноболін, Кузьміна), в другій половині 80-х (Амонашвілі, Ільїна, Волкова, Лисенкова).У закордонній психології проблема стиля взаємин бере початок в працях Лєвіна в 30-х роках XX століття, яким було запропоновано поняття „стиль лідерства". Закордонна філософія індивідуалізму, напевне, обумовила наголошення в цій проблемі на детермінації стилю спілкування особистими факторами (Борне, Колеман, Морріс, Глассер).Освіта, особливо вища, є одним з найважливіших факторів соціального і економічного прогресу. Обсяг знань, необхідних сучасному спеціалісту, зростає, а строк навчання у ВНЗ обмежений. Звідси випливає, що треба інтенсифікувати навчальний процес, цілеспрямовано формувати якості, необхідні спеціалістам різних професій. Для цього потрібне оновлення всіх сторін навчально-виховного процесу: його змісту, форм, методів, а також психології педагогів і тих, хто навчається; думок, інтересів, установок, взаємин.Головна задача викладача - розкриття особистості студента - вирішується під час спілкування. Тому в поняття „професійний педагог" входить не лише знання конкретного предмета, а й педагогічна майстерність, тобто вміння побудувати виклад, увійти в контакт зі студентом, зацікавити його, виховати необхідні якості, перетворити студента з об'єкта навчання в суб'єкт учіння. Людські взаємини, в тому числі в навчальному процесі, повинні будуватись на основі спілкування обох сторін на рівних, як особистостей, як рівноправних учасників процесу спілкування. Тоді встановлюється контакт, наслідком якого є діалог, а, значить, здатність краще сприймати вплив одного учасника спілкування на іншого.Теоретичні дослідження і практичний досвід показують, що знання предмету є більш стійким, коли предмет навчальної діяльності виступає як засіб зв'язку. При цьому в ході навчання знання студентами повинні бути отримані більш-менш самостійно. Взагалі, вплив викладача на студента найбільш яскраво проявляється під час спілкування.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Вища педагогічна освіта будується на засадах професіограми вчителя середньої загальноосвітньої школи (назви її можуть змінюватись - кваліфікаційна карта, атлас). Професіограма є своєрідним паспортом, який містить сукупність особистісних якостей, педагогічних і спеціальних знань і умінь, необхідних для вчителя. Саме на базі цього документа складають навчальні плани, за якими визначають кількість і диференціацію навчального часу попредметно, вимоги до знань, умінь і навичок майбутнього педагога, закладені у програмах і підручниках. Професіограми - система вимог, які ставить професія до людини. У професіограмі відбиті морально-психологічні риси, які є необхідними для майбутньої навчальної і виховної роботи з дітьми