Реферат на тему:

Проблема співвідношення індивідуальності вчителя, учнів і класу в цілому

Останнім часом світова педагогіка приділяє цій проблемі значну увагу. Продуктивним напрямом є розгляд індивідуальних особливос-тей учасників навчального процесу через комплексний показник стилю навчання (або, ширше, стилю пізнання). Під стилем навчання розуміють такий підхід до організації механізмів засвоєння, набуття, запам'ятову-вання і викликання з пам'яті інформації, який є природним для певної людини. Стиль, який стихійно формується в дитини, зумовлюється її індивідуальними особливостями.

Наведімо ознаки, за якими найчастіше складають типологію стилів. Фактично всі вони відображають домінування у людини правої чи лівої півкулі головного мозку (вважають, що індивіди з домінуванням пра-вої півкулі надають перевагу цілісним образам, музиці, мистецтву, індиві-ди з домінуванням лівої — деталям, словесності й наукам). За пошире-ною класифікацією Колба виокремлюють такі типи учнів:

- тип І — учень, якому для навчання треба спостерігати за групою і бачити чужий досвід, дії і ставлення інших людей;

- тип II — учень з абстрактним типом мислення, який охоче й успіш-но вчиться за посібниками й лекціями;

- тип НІ — цим учням потрібний досвід дій «руками», треба роби-ти щось самим;

- тип IV — має високий ступінь самостійності у навчанні, ви-користовує для підвищення власної компетентності всі можливі засоби.

Однак типологія навчальних стилів не обмежується цими варіантами. Є ще низка ознак, що визначають індивідуальні особливості навчання і пізнання:

- імпульсивність — навчання здійснюється методом спроб і поми-лок, характеризується спонтанністю самовиявів, швидкою реакцією;

- рефлексивність — дитині потрібно більше часу на засвоєння та об-робку інформації;

- залежність — учень не здатний виокремити необхідну інформа-цію з «фонової», залежить від ситуації або контексту;

- незалежність — легко розрізняє основну і вторинну інформацію, не залежить від ситуації або контексту;

- інтуїтивність — живе завтрашнім днем, схильний до імпульсив-ності, байдужий до деталей, шукає глобальну картину, реагує, вихо-дячи з власних внутрішніх цінностей;

- синтетичність — інтегрує, будує ціле з частин;

- аналітичність — аналізує, розбиває ціле на частини;

- абстрактність — мислить на рівні концепцій;

- сенсорність — існує «тут і тепер», помічає деталі, потребує часу для обдумування відповіді, прагне точності;

- кінестетичність — вчиться на власному діяльнісному досвіді;

- конкретність — схильний до того, чого можна «доторкнутися ру-ками», прагматичний;

- інтровертність — прагне уникнути активного спілкування, вза-ємодії з іншими, орієнтований на власні цінності;

- екстравертність — прагне до спілкування з іншими, відчуває підне-сення від взаємодії з людьми;

- аудіальний тип сприймання — вчиться сприйняттям інформації на слух;

- візуальний тип сприймання — вчиться засобом зорового спри-йняття інформації;

- підсилювач — виявляє розбіжності між предметами;

- усереднювач — знаходить подібність між об'єктами.

В основу найпопулярнішої типології (до речі, вона зумовила виник-нення такого відомого нині науково-практичного напряму, як соціоніка) покладено індикатор типів Майєр-Бріггс, який класифікує типи особистості за чотирма чинниками: