Реферат на тему:

Психологічна готовність до політичного вибору

Будь-який вибір, що випадає робити людині в процесі її життєдіяльності, – вибір з кількох альтернатив. Цей процес завжди особистісно значущий: він дозволяє індивідові впливати на ту чи іншу подію, ситуацію, їх розвиток. Критерії, за якими робиться вибір, залежать як від внутрішніх мотивів самого індивіда, так і від особливостей ситуації, у якій відбувається процес вибору.

З точки зору політичної психології, про вибір індивіда в певній проблемній ситуації (якими, зокрема, є вибори) варто говорити тоді, коли він зобов’язаний використовувати об’єктивно існуючі обставини (зробити вибір), прийняти рішення, взяти відповідальність.

Відповідальність як соціально-психологічний феномен є прийняття індивідом на себе певних зобов’язань. У випадку політичного вибору відповідальність можна розглядати з двох позицій:

· індивід, що здійснює акт вибору, бере на себе відповідальність за наслідки свого чину, тобто передбачається, що йому не байдуже, як розвиватимуться події в залежності від альтернатив вибору;

· індивід, що здійснює акт вибору, делегує певні повноваження “об’єктові” вибору.

Говорячи про політичний вибір, необхідно вказати на моменти, які є необхідною умовою для здійснення вибору:

· альтернативні об’єкти вибору. Важлива умова: суб’єкт вибору обмежений заздалегідь визначеними альтернативами. Специфіка ж вітчизняної політичної ситуації така, що суб’єкти вибору часто не бачать значущих розходжень між тими чи іншими альтернативними об’єктами вибору;

· суб’єкти, що зобов’язані зробити вибір із запропонованих політичних альтернатив;

· організатори ситуації політичного вибору.

Не менш важливою умовою здійснення політичного вибору в політичій психології вважається категорія готовності до цього процесу (яка є результатом дії зазначених трьох факторів).

Зупинимося докладніше на понятті готовності до здійснення політичного вибору.

По-перше, поняття готовності можна розглядати з точки зору феномена установки (Д. Узнадзе, О. Імедадзе, О. Прангішвілі, А. Асмолов, Н. Сарджвеладзе). Згідно з Д. Узнадзе, установка охоплює всю особистість цілком: вона „є найважливішим моментом у діяльності людини, найосновнішим, на якому вона – ця діяльність – виростає”. Відповідно до теорії цього вченого, у випадках, коли існують потреба і ситуації її задоволення (ці поняття розглядаються як утворюючі фактори установки), у суб’єкта виникає специфічний стан, який можна характеризувати як схильність, спрямованість, готовність здійснити акт, що може задовольнити цю потребу. В цілому, вся активність особистості залежить від дії тієї чи іншої установки. Установка здійснює “скеровуючий” вплив на всю життєдіяльність особистості. Її активність, діяльність для вирішення певної проблеми є, власне кажучи, не що інше, як процес реалізації установки. Установка є модусом суб’єкта в кожний момент його діяльності, цілісним станом, що принципово відрізняється від усіх його диференційованих психічних сил і здібностей. Установка – це конституюючий фактор внутрішньої психічної організації індивіда.

Згідно з Д. Узнадзе, установка не може належати до категорії вроджених, оскільки поняття “потреба” і “середовище” належать до групи явищ, залежних від умов існування