Реферат на тему:
Психологічні особливості і формування особистості
в підлітковому віці
1. Біологічні і соціальні фактори в психічному розвитку і формуванні особистості підлітка.
2. Феноменологічна характеристика дітей підліткового віку.
3. Характеристика учбової діяльності підлітка.
4. Розвиток пізнавальних процесів у підлітка
5. Формування особистості підлітка.
Основні поняття: підлітковий вік, соціальні і біологічні фактори психічного розвитку, статеве дозрівання, особистість, самосвідомість, самооцінка, самовиховання, референтна група, спілкування, дружба, ідеал.
Рекомендована література.
1. Бродский М. М. Возрастная психология. – К., 1999.
2. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О.В.Скрипченко., Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
3. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А. В. Петровского. – М., 1979.
4. Кле М. Психология подростка. – М., 1991.
5. Краковский А. П. О подростках. – М., 1970.
6. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – М., 1996.
7. Мир детства. Подросток. – М., 1989.
1. Біологічні і соціальні фактори в психічному розвитку і формуванні особистості підлітка.
Підліток може гордитися кількістю назв, придуманих для нього дорослими: “перехідний”, “критичний”, “переломний”, “важкий”. Вони повною мірою відображають складність і значущість процесів розвитку, які відбуваються у цьому віковому періоді. Вік підлітка особливий – відбувається перехід від дитинства до дорослості. За віковою періодизацією – це вік від 11-12 до 14-15 років.
У підлітковому віці розвиток йде у швидкому темпі і по всьому фронту. За короткий час діти дорослішають фізично, морально, розумово, соціально.
Впродовж останніх 80 років ведеться теоретична суперечка щодо ролі біологічних і соціальних факторів у виникненні явищ критичного розвитку у підлітковому віці.
Основоположники біогенетичного універсалізму (Стенлі Холл та З.Фройд) розглядати кризу підліткового віку як неминуче явище, зумовлене біологічними факторами, зокрема статевим дозріванням організму. Фрейдисти наголошуєть, що в цей час досягають зрілості репродуктивні органи, з’являються вторинні статеві ознаки.
Якщо попередні стадії психосексуального розвитку були пов’язані з власним тілесним Я (відповідали тим чи іншим ерогенним зонам), то з підліткового віку нарцисизм дитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей. Вони, як об’єкти сексуального задоволення, сприяють розвитку чуттєвості, потягів, потреб, інтересів дорослої людини, тобто “вторинної сексуальності”. За З.Фрейдом, усі люди у ранньому підлітковому віці проходять через “гомосексуальний період”, коли спалах сексуальної енергії підлітка спрямований на людину своєї статі (однолітка чи старшого). Він надає перевагу спілкуванню з ровесниками своєї статі і лише поступово об’єктом енергії лібідо стає особа протилежної статі.
Потрібно наголосити, що психоаналіз практично нівелює вплив соціального оточення, особливо навчання особистості не тільки в дитячі роки, але й у підліткові, юнацькі або зрілі. Тому учні та соратники вченого прагнули вдосконалити психоаналітичну теорію за раху-нок розширення ролі соціальних факторів.
Теоретик психоаналізу, представник такого його напрямку, як “его-аналіз”, Е.Еріксон, поділяючи погляди фройдизму на джерела психічного розвитку, вчений значну увагу приділяв соціуму, що ставить перед особистісним Я розвиваючі завдання, розширює спектр його дії. Не випадково основні стадії розвитку особистості