Реферат на тему:
Розвиток творчих здібностей у системі професійної підготовки митців
Питання походження, соціальної сутності та специфіки художньої творчості кожна доба ставить і розв"язує відповідно до своїх конкретних соціально-історичних умов і потреб. Як живе і динамічне явище, мистецтво у своєму історико-цивілізаційному русі постійно відчуває на собі вплив змінного зовнішнього середовища у соціально-економічному, культурологічному, філософському, психологічному його вимірах. Своєрідність мистецтва як форми духовно-практичного освоєння світу та творчої діяльності пов"язана з реалізацією чітко визначеної людських потреб і здібностей, які не тільки породжують мистецтво, але й обумовлюють його історичний розвиток, життєствердну силу. Пошуковий характер творчості митця обумовлений, серед інших факторів, домінантним характером потреби самореалізації.
Творча діяльність, обдарованість як базові характеристики особистості і як процес досягнення творчого результату, є предметом вивчення психології творчості. Психологічні аспекти формування творчих здібностей особистості розглядаються у працях А.Маслоу, А.Я.Пономарьова, В.А.Татенко та ін. У процесі професійної підготовки майбутніх митців питання оптимізації формування й розвитку творчих здібностей надзвичайно актуалізуються.
Науковцями виділені певні змістові напрями формування творчих здібностей особистості: від неусвідомленого виконання та мотивування творчих дій до їх процесуально-змістового усвідомлення; від потенціальної можливості звершення певної творчої дії до реалізації даної можливості в умовах реального процесу самостійної творчої діяльності; від репродуктивного виконання цілісного циклу спеціалізованих дій до самостійного творчого акту самовиявлення творчого "Я" [1, 281]. Таким чином, в умовах фахової підготовки створюється можливість формувати спеціальні художньо-творчі навички, а на їх основі - удосконалювати спеціальні здібності особистості шляхом активізації навчально-пізнавальної діяльності.
Освіта і виховання як важливий життєвий процес безпосередньо є потужним мотиватором розвитку особистості, забезпечення її матеріального добробуту і духовного збагачення. З іншого боку, мотивація і спонукальні механізми, які використовуються у процесі освіти й навчання як особистістю, так і її викладачами, значною мірою впливають не тільки на конкретні результати навчання, але й на подальшу жіттєдіяльність людини. Зростає актуальність проблем, пов"язаних із розробкою, вивченням і використанням методів впливу, які спрямовані на формування особистісного сенсу навчально-пізнавальної діяльності. А це загострює увагу до питання щодо необхідності вивчення мотивів, які сприяють цілеспрямованому розвитку мотиваційної основи навчально-пізнавальної діяльності.
Проблема мотивації діяльності особистості досить грунтовно розкрита у цілій низці праць як теоретиків, так і практиків у галузі психології, педагогіки, управління, економіки тощо. Широко визнану ієрархію потреб і мотивів розробив А..Маслоу, який обгрунтував наявність первинних і вторинних потреб людини. На найвищому рівні ієрархії потреб знаходиться потрба у самореалізації, тобто прагнення і здатність особистості до реалізації внутрішнього потенціалу. Значний внесок у розвиток мотиваційної теорії зробив К.Альдерфер, який потреби людини об"єднав у три групи: потреби існування, потреби зв"язку, потреби соціального зростання. Відчуття певної потреби мотивує людину на здійснення певних дій. Іншими словами, потреба формує мотивацію діяльності. Д.Мак-Клеланд розробив концепцію мотивації людини