Реферат на тему:

Ґендерні особливості менеджерів промислових підприємств

Особистість менеджера традиційно вивчалася без врахування його статі, оскільки лідерська роль вважалася маскулінною (ми не ставимо за мету аналізувати поняття лідерства і керівництва, а розглядаємо менеджера як лідера чи керівника певної професійної групи). Однак останнім часом окреслилася тенденція до збільшення кількості жінок-менеджерів (наприклад, в США – з 16 % всього управлінського персоналу у 1970-х роках до 40 % в 1990-х роках). Цей процес поступово охоплює й Україну, особливо у сфері політичного менеджменту. Навіть на промислових підприємствах, де основні вимоги до професіоналізму були технічно-інженерними, на керівних посадах почали з’являтися жінки (на підприємстві, де проводився експеримент, їх 17 %). Отже, актуалізується необхідність порівняльного вивчення ґендерних особливостей менеджерів України.

Наукові теорії, що стосуються ґендерного вивчення менеджерів, загалом можна віднести до одного з трьох нижче перелічених напрямів.

1. Домінування ґендерного фактора над лідерською позицією.

Концепція токенізму (tokenism), запропонована Р. Кентер [7], називає причиною ґендерної нерівності диспропорцію у кількісному складі представників обох статей на керівних посадах. Членів асиметричної групи, які становлять більшість за певною ознакою (у даному випадку – за статтю), було названо домінантами, а тих, хто був представлений символічно (1 – 2 чол.), – токенами (символами). Лідери-жінки серед лідерів-чоловіків виконують роль токенів, що накладає певні рольові обмеження. Змінити ситуацію на краще можна тільки шляхом збільшення кількості жінок на керівних посадах.

Для пояснення того, що не спостерігається відмінностей між лідерами різної статі, використовується ідея андрогінії. Одні дослідники розглядають андрогінність як поєднання показників високої маскулінності та високої фемінінності (М. Тейлор та ін. [9]); інші вважають її балансом між цими двома категоріями (С. Бем [2]). Згідно з теорією анрогінного менеджменту, ефективний лідер повинен синтезувати в собі найкраще, що є в особистісних якостях й іншої статі, інтегрувати чоловічі та жіночі характеристики. Однак мета-аналіз емпіричних даних не підтверджує цієї гіпотези. Більшість дослідників вважають, що концепція андрогінії далека від дійсного стану справ: якщо керуватися нею, то зміни мають відбуватися на особистісному рівні, тоді як в реальності ліквідація ґендерної нерівності потребує змін у структурі суспільних інститутів [11].

За концепцією ґендерного потоку (Б. Гутек та співавтори [10]), О. Голубєва О. [15]), фактор статі домінує над іншими факторами; лідер сприймається у залежності, насамперед, від його статі (особливо це стосується традиційних, консервативних поглядів на жінку-менеджера).

За теорією ґендерного відбору лідерів (Дж. Боумен, С. Суттон), у суспільстві висуваються різні вимоги до лідерів різної статі: до жінок ставляться суворіше. Ці стереотипи обумовлюють ґендерну диспропорцію серед менеджерів [4].

2. Домінування лідерської позиції над ґендерним фактором.

Статусна теорія (теорія рангових очікувань), запропонована Дж. Бергером з колегами, має багато прихильників [1; 3]. Поведінка людини в ділових ситуаціях залежить від її статусу в суспільстві