Реферат на тему:

Систематизація виборчого законодавства України

Конституційна норма про те, що Україна є правовою, демократичною, соціальною державою, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, передбачає вирішення досить широкого кола питань. Певною мірою це стосується й виборчого законодавства України, оскільки потенціал народовладдя, демократизм вітчизняної політичної системи не будуть розкриті в повному обсязі, якщо виборча система не буде відповідати цим конституційним принципам, не враховуватиме менталітет українського народу, а також вітчизняний досвід проведення виборчих кампаній. Нині вона фактично виступає єдиною підставою повноцінного функціонування вищих та місцевих органів державної влади на засадах цивілізованості та легітимності.

Відомо, що ідеї народного представництва, як складової теорії конституціоналізму, своїм корінням сягають у давні часи. Однак практична реалізація цього принципу на нинішньому етапі державності України здійснюється досить складно.

Зокрема, досвід парламентських (1998р.) та президентських (1999р.) виборів в Україні засвідчив, що недосконалість виборчого законодавства, внесення змін і доповнень до законів під час виборчої кампанії, регулювання цих відносин підзаконними актами, значною мірою ускладнюють як саму процедуру проведення виборів, так і ставлять під сумнів їх результати. До того ж, можливість звернення до Конституційного Суду України з питань тлумачення або визнання неконституційними окремих положень чи всього виборчого закону, взагалі виключає можливість проведення виборів.

Так, майже за місяць до виборів народних депутатів України понад 20 положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» Рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року було визнано неконституційними. У подальшому відсутність чіткої законодавчої регламентації норм вказаного закону, які Конституційний Суд визнав неконституційними, іноді змушувала Центральну виборчу комісію приймати рішення, керуючись лише внутрішньою правосвідомістю.

З часу ухвалення Закону України «Про вибори Президента України» - 5 березня 1999р. - до нього також тричі вносилися зміни та доповнення. І навіть незважаючи на це, на думку Голови Центральної виборчої комісії М.Рябця, цей закон залишається «недолугим», оскільки виконати його досить складно.

Отже, усунення недоліків виборчого законодавства України вбачається за можливе шляхом прискорення його систематизації, наслідком чого стане прийняття єдиного кодифікованого акта - Виборчого кодексу України.

У цьому контексті слід нагадати, що ідея систематизації має багате історичне минуле. Найбільш блискучого підйому вона зазнала в ХVІІІ-ХІХ ст. Зокрема, відомий французький просвітитель Ж.-Ж. Руссо вказував на те, що створення ясного, короткого і точного кодексу призведе до ліквідації значної кількості суперечливих законів, які викликають нескінченні судові процеси. Ж.Фур’є вважав, що «кодифікація об’єднує націю...». І нарешті, розвиток систематизації був тісно пов’язаний із суто технічними аспектами. Ще за часів античності проведення кодифікаційних робіт мало на меті попередження роздріблення джерел права, забезпечення зручності при їх користуванні.

Історія знає безліч прикладів, коли проведення кодифікаційних робіт було викликано необхідністю спрощення