РЕФЕРАТ

на тему:

Культурні особливості рольової поведінки та психологічна допомога 

Одна із важливих проблем соціальної психології особистості полягає в дослідженні того, як співвідносяться психологічні ролі і особистість людини і яке місце займають ролі в її структурі. На перший погляд відповідь зрозуміла: ролі привнесені культурою, а отже, повинні вважатися зовнішньою надбудовою над особистістю, що не порушує її глибинних структурних утворень.

Подібна чи близька до неї позиція характерна для більшості теорій особистості, що дотримуються різних психологічних поглядів, передусім таких найбільш впливових шкіл, як психоаналіз і гуманістична психологія. Будучи протилежними за основними поглядами, ці напрямки в той же час сходяться в позиції, що соціокультурні чинники не є визначальними в особистісному розвитку. Правда, віддаючи пріоритет внутрішнім рушійним силам, вони розглядають цю детермінацію по-різному: психоаналітичні теорії особистості виходять з примату інстинктивної природи людини, тобто апелюють до глибинних проявів людської психіки; гуманістично орієнтовані теорії спираються на ідеї реалізації вроджених здібностей людини і її потребу в самоактуалізації, тобто на ідеї "вершинної психології" (див. Холл и Линдсей, 1997; Хьелл и Зиглер, 1997; Maddі, 1989).

Проте уже в рамках психодинамічного напряму відбувається еволюція вбік зростання соціальної спрямованості (теорії А.Адлера, Г.Саллівена, Е.Фромма та ін.), хоч і вони традиційно не ставлять соціокультурні чинники на перше місце в особистісній детермінації. Аналітична теорія особистості також не є винятком, ототожнюючи набір соціальних ролей, притаманних особистості, з "персоною", чи стандартною маскою, прийнятою людиною перед обличчям соціальних впливів. У той же час, К.Г.Юнг включає персону в число п'яти головних архетипів колективного несвідомого, тим самим показуючи, що між глибинно-психологічними підгрунтями особистості і соціальними ролями є певний зв'язок. Два інших архетипи - аніма та анімус також пов'язані зі статевими ролями людини.

Іншої орієнтації, і це природно, дотримуються концепції особистості, в основі яких лежать психологічні теорії ролей, передусім символічний інтеракціонізм Дж.Міда і теорія психодрами Я.Морено. Особистість в цих концепціях розглядається як набір ролей. Найбільш послідовно цю думку проводив Я.Морено, який визнавав пріоритетність ролі по відношенню до "Я": "Ролі не виникають із "Я", але "Я" може виникнути із ролей" (Moreno, 1964). На відміну від соціологічних концепцій він розглядав ролі не лише як соціальні, але і як психосоматичні, психічні і трансцендентні, об'єднуючи їх в 4 первинні рольові категорії (див. Лейтц, 1994). Хоч ці погляди і не можна назвати безперечними, в них міститься цінна ідея про рольову природу особистості, яку ми спробуємо обгрунтувати.

Одна з ключових проблем полягає в генезисі психологічних ролей особистості. Найчастіше формування ролей пов'язується з феноменом соціалізації, яку ми звичайно розуміємо як засвоєння соціального досвіду, проте це уявлення є явно звуженим. Соціалізація неодмінно включає в себе наступні складові: 1) засвоєння мови як засобу соціальної комунікації, без якого неможливий