Реферат на тему:

Психодіагностична методика "Локус рольового конфлікту"

Вивчення соціально-психологічних закономірностей, а тим більше - властивостей особистості, з точки зору рольового підходу не дуже поширений в сучасній психології, а для вітчизняної психологічної науки воно взагалі є terra incognita. Даний матеріал заповнює одну з прогалин в цьому напрямку досліджень, пропонуючи теоретичне та експериментальне обґрунтування поняття "локусу рольового конфлікту", а також відповідної психодіагностичної методики. Це має значення не лише для психодіагностики, але і для теоретичних досліджень в психології особистості, як основа рольової концепції особистості, а також для психологічної практики, як модель, що здатна пояснити деякі особистісні дисгармонії.

Зв'язок психологічних ролей з особистісним підґрунтям - це не принципово нове твердження. Про нього вказують різні автори, зокрема А. Басс і С. Бріггс, які розглядають зв'язок між характеристиками ролей і індивідуальністю людини. Роль може відповідати рольовій ідентичності, тобто бути у співрозмірності з набором індивідуальних характеристик людини, а може і значно відрізнятися від них, у цьому випадку людина повинна зображати характер, відмінний від її індивідуальності. Люди також розрізняються між собою в залежності від соціальної обумовленості їхньої поведінки: одні особистості еквівалентні соціальним ролям, що виконуються, їхня індивідуальність складається головним чином зі специфічного патерна цих ролей; інші - мають особисту й індивідуалістичну ідентичність, що характеризується перевагою особистісного над соціальним [9, с. 1320-1321].

Ці результати наводять на думку, що повинна існувати психологічна характеристика, яка пояснює описані закономірності, тобто розкриває відмінності людей щодо детермінації їхньої рольової поведінки. Якщо необхідність грати роль, яка значно відрізняється від ідентичності людини, призводить до рольового конфлікту (що цілком закономірно), то різні особистості використовують не однакові стратегії і тактики поведінки в умовах цього конфлікту. Тенденція обирати ту чи іншу стратегію повинна бути пов'язаною з певними властивостями особистості.

У вітчизняній психології традиції вивчення рольових конфліктів досить скромні. Зовсім інша ситуація складається у зарубіжній науці і практиці, де протягом трьох останніх десятиліть здійснено багато розробок проблеми рольових конфліктів, переважно в організаційній та виробничій сферах. Про це можна прочитати в огляді, зробленому автором даної статті [2]. Проте, навіть для зарубіжної традиції вивчення особистісних детермінант рольової поведінки, зокрема рольових конфліктів - залишає бажати кращого, хоча багато дослідників схиляються до думки, що корисно докласти зусиль щодо розробки інтеракційних, рольових, драматургічних підходів до вивчення особистості. Так сучасний класик психології особистості Ром Харре стверджує, що необхідно "відновити зневажену, але високо плідну ідею щодо особистості, як діалогового, міжособистісного прояву, який буде зрозумілим в межах структури загальної драматургічної моделі" [10, с. 77]. Одна з таких моделей, розроблювана автором даної статті, базується на концепції рольового конфлікту.

Вивчення особистості та її соціальної поведінки в парадигмі теорії ролей традиційне для окремих шкіл західної соціології, серед яких