Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості.

Розвиток людської особистості вивчався відомими психологами — Ж. П'яже, Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним, Б. Г. Ананьєвим, О. В. Запорожцем, Н. С. Лейтесом, Б. М. Тепловим, Д. Б. Ельконіним, Л. 1. Божович, В. В. Давидовим, А. В. Венгером, Ш. О. Амонашвілі та багатьма іншими. Ха-рактеристику психічного розвитку особистості дав Г. С. Костюк, розробивши принцип розвитку у психології, що є цент-ральним у розумінні природи психічного розвитку особис-тості.

За положеннями цього принципу, розвиток людської осо-бистості — це безперервний процес, що виявляється у кіль-кісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумов-люють виникнення якісно нових і знищення старих пси-хічних властивостей. Кількісні та якісні зміни, особливо по-мітні в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час перетворюється із зародкової клітини в людську істоту. Після народження дитини також відбува-ються кількісні та якісні зміни у будові організму, функціо-нуванні його як цілого й окремих його органів, що харак-теризує процес його дозрівання.

Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх ета-пів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовніш-нім світом, яка регулюється нервовою системою та її пси-хічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомо-гою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.

Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають но-ві психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функ-цій і нової їх інтеграції, тобто об'єднання у нове ціле. Про-цес психічного розвитку йде не від елементів до цілого, а від структурно нижчого до вищого цілого. Онтогенез психіки виступає як незворотна послідовність ускладнюваних струк-тур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе в зміненому вигляді.

Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спі-ралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі по-передньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них.

Ускладнення психічних структур при переході від ниж-чих до вищих рівнів психічного життя стосується всіх сторін психічного розвитку — мотиваційного плану психічної ді-яльності дитини (комплекси потреб, інтересів та інших спо-нукань до дій), змістового боку психічних процесів (системи уявлень, знань, понять про об'єктивну дійсність), операційного їх плану (системи дій, операцій, навичок), всієї психічної діяльності загалом.

У процесі психічного розвитку дитини дифузні прояви її активності перетворюються, за даними Г. С. Костюка, в дії, регульовані образами об'єктів, що їх викликають. Ці дії ве-дуть