Реферат на тему:

Психічні розлади при синдромі набутого імундефіциту (СНІД)

Синдром набутого імундефіциту (СНІД) уперше був описаний в Атланті (США) в 1981 р. З тих пор спостерігається катастрофічний ріст захворюваності з так званим подвоєнням чисельності захворілих кожні 6 місяців. У цей час це захворювання зареєстроване в 140 країнах миру всіх континентів. По даним Міністерства охорони здоров'я РФ, в 1996 р. на території Росії зареєстровано 2,5 тисячі Вич-инфицированных хворих, до 2000 р. очікується збільшення числа хворих до 800 тисяч.

Епідеміологія. СНІД - це захворювання, що передається повільним ретровирусом (Т-клеточный лимфотрофический вірус), що володіє лимфотропными й нейротропными властивостями й, отже, може безпосередньо вражати нервову систему, викликаючи різноманітні неврологічні (миелопатия, невропатія) і психічні (афективні й психопатоподобные порушення, деменція, психози). Вірус (ВИЧ) виявляється в крові, спермі, сльозах, цервикальных і вагінальних виділеннях, слині й спинномозковій рідині, грудному молоці захворілих і носіїв.

В інфікованих осіб у сироватці крові формуються й визначаються антитіла до вірусу ВИЧ. Такі особи вважаються серопозитивными. Не у всіх серопозитивных по Віл-вірусі осіб розвивається СНІД, але вони становлять групу ризику по можливому розвитку в них цього захворювання. Так, в Африці за деяким даними уражено вірусом Спида близько 25% населення, однак у більшості з них клінічних ознак захворювання Спидом не виявляється. Лише в 35% серопозитивных осіб розвивається СНІД.

Період часу між інфікуванням і виникненням антитіл (так званий інкубаційний період) може тривати від декількох місяців до декількох років.

Співвідношення серопозитивных по вірусі Спида чоловіків і жінок становить в Африці 1:1, у США - 15:1. У цей час число страждаючих Спидом жінок становить 6-7% загального чиста хворих.

Вірус передається від людини до людини через рідинні середовища організму (наприклад, сперма, кров), при внутрішньовенних ін'єкціях, оперативних втручаннях, при переливанні крові, що містить ВИЧ (2%), при вагітності й родах, не виключене зараження через грудне молоко. Описано випадки інфікування при трансплантації органа від хворого Спидом і при искуственном заплідненні від інфікованого донора. Переконливих даних об передачі вірусу Спида побутовим (через слину, їжу) і повітряно^-краплинним шляхом поки не отримано. Члени родини Вич-инфицированных осіб і медичних працівників не дивуються Спидом при дотриманні мер обережності.

Традиційно групою високого ризику по зараженню Спидом є гомосексуалісти, бисексуалы, у яких зараження відбувається через мікротравми слизової прямої кишки, що виникають при анальних полових зносинах, а також наркомани із внутрішньовенним способом введення наркотичних засобів.

Для чоловіків найбільш частим шляхом зараження є гомосексуальні полові контакти (від 70 до 80%). Зараження чоловіків шляхом гетеросексуального контакту рідкі, не більше 1% випадків, оскільки в цих випадках частіше відбувається передача вірусу від чоловіка до жінки, а не навпаки.

З жінок найбільше часто занедужують наркоманки, що використають внутрішньовенний спосіб введення наркотику, і повії.

Новонароджені діти заражаються через