Реферат на тему:

Чинники тотальної психологічної залежності

У повсякденному житті людина все частіше зустрічається з таким явищем, як психологічна залежність. Наприклад, наркоманія та алкоголізм уже стали „класичними” проблемами нашого суспільства. Втеча від реальності за допомогою комп’ютерних ігор, Інтернету також набирає обертів. Все більшого поширення набувають нетрадиційні для нашого народу релігійні течіїї та духовна практика, фанатичної відданості жадає від своїх служителів багаторівневий маркетинг.

Залежність – одне з базових переживань людини. Вона посідає важливе місце в її психічному житті.

У рамках психічної норми існує цілий спектр форм залежності – батьків і дітей, подружжя, членів команди в бізнесі чи спорті, учнів та вчителів тощо. Проте коли психологічна залежність сягає патологічних меж – людина втрачає здатність критично мислити, співвідносити своє життя з цінностями однієї авторитетної особистості чи групи, руйнує надзвичайно важливі для неї сімейні та соціальні зв’язки тощо.

У пошуках відповіді на запитання, з яких причин доросла, освічена людина поступово піддається тотальній психологічній залежності, ми дійшли висновку, що виникнення цього явища обумовлюють переважно такі групи чинників:

· чинники індивідуальності (ослаблене „Я”);

· чинники середовища (інформаційне забруднення);

· чинники навмисного впливу (деструктивний контроль свідомості).

Розглянемо докладніше умови індивідуального розвитку, що можуть спричиняти виникнення тотальної психологічної залежності на різних етапах онтогенезу.

Психоаналітики вважають, що головним у залежній поведінці є не імпульс до саморуйнування, а дефіцит адекватної інтерналізації батьківських фігур і, як наслідок, порушення спроможності до самозахисту [2, с. 18]. К. Хорні вбачає причини базисної тривоги в дітей у прямому або непрямому підпорядкуванні, байдужості, непевній поведінці, бракові уваги до індивідуальних потреб дитини, невміле їх спрямування, приниження тощо. А головне – це відчуття дитиною прихованої облудності дорослих, тяжкого відкриття, що любов батьків, християнське милосердя, чесність, шляхетність тощо можуть бути удаваними [9].

Екстремальними формами відносин батьків і дітей є депривация і симбіоз. В одному випадку батьки ігнорують дитину і позбавляють її своєї любові, а в іншому – пригнічують своєю опікою та надмірним контролем. На думку С. Ільїної, як депривация, так і симбіоз не тільки вкрай шкідливо впливають на образ „Я” та картину світу дитини, а й створюють психологічну базу, формують особливу перцептивну підготовку для різних видів вторгнення – фізіологічного, сексуального, психологічного [2]. Щоразу, коли дитина приносить у жертву свої важливі потреби, почуття, уявлення на догоду очікуванням, страхам чи педагогічним принципам батьків – розпочинається психологічне насильство над нею [6].

Перелічені чинники спонукють дитину шукати правди і захисту поза рідним домом. А це означає, що для неї підвищується ризик потрапити під деструктивний вплив.

У дитинстві на виникнення тотальної психологічної залежності може вплинути некомпетентність батьків, їхнє незнання психологічних особливостей дітей, бажання „зробити” або дуже зручу для себе дитину, або дуже щасливу. Зазвичай це знаходить свій вияв у