Реферат на тему:
Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога
На основі емпіричного дослідження проаналізовано ретроспективне уявлення осіб юнацького віку щодо ставлення до них їхніх батьків; визначено особливості ставлень осіб юнацького віку до Бога; виявлено взаємозв’язки між уявними відносинами молоді з батьками в період до дванадцяти років з їх ставленням до Бога.
Постановка проблеми
В юнацькому віці найбільш активно відбувається формування власної ідентичності. Саме в цей період хлопці і дівчата формують цілісний образ свого „Я”, віднаходять для себе пріоритетні цінності, визначають свою приналежність до тих чи інших релігійних течій, створюють певний образ Бога та ставлення до Нього, враховуючи Його абстрактність, одухотвореність та нематеріальність. Юнаки і юнки вже досить самостійні у своїх релігійних поглядах, уявленнях та переконаннях [4]. Проте, як саме відбувається процес становлення таких уявлень психологічна наука ще достеменно не з’ясувала.
Відомо, що релігійність, релігійні уявлення, знання з релігійної тематики дитина вперше одержує в сім’ї. Діти, незважаючи на те, в релігійному чи атеїстичному середовищі зростають, в певний момент свого життя стають дотичними до того змісту, що криється за словесними символами „Бог”, „Небо”, „гріх”, „Христос” тощо, оскільки чують їх або від батьків, або від друзів, або отримують інформацію від ЗМІ, яка у будь-якому випадку не оминає дитячої свідомості і обов’язково знаходить у ній певну, насамперед оцінкову, реакцію-відповідь. Тому у людини завше існують ті чи інші релігійні уявлення та містяться конкретні образи, розуміння і потрактування Бога чи інших релігійних постатей [3, с. 48 - 50].
Уявлення про Бога залежать, безперечно, від тих знань, якими володіє дитина і які отримує від батьків, вчителів, друзів [2, c. 942]. Проте існує й інший компонент у вихованні, який впливає на характер і образ Бога в свідомості дитини – це поведінка батьків та їх стосунки з дитиною. Дитина витворює собі образ Бога на основі, в першу чергу, людей. Здебільшого „взірцями” є батьки. Діти схильні проектувати риси свого батька [1, с. 456], матері [1, с. 459], родичів [1, с. 793] на Бога.
Початок інтенсивних психологічних досліджень щодо формування релігійних уявлень зініціювала творчість З. Фройда. Так, він вважав, що образ Бога формується на зразок уявлень про батька, і особисте ставлення до Нього (Бога) зумовлене ставленням до тата. Цей образ (Бога) є суб’єктивним і досить змінним [8]. Таку залежність згодом підтвердило багато дослідників емпіричним шляхом. A.-М. Різзуто [5, с. 110, 161 - 164] наводить приклад з досліджень взаємозв’язків уявлень про Бога і про батька. Так, одна з опитаних, 22-річна студентка, на запитання „Як уявляєш Бога” та „Які відносини у дитинстві мала зі своїм татом” описує Бога: „…ніколи б не змінила своєї думки про те, що Бог існує, я