Реферат на тему:

Андрій Шептицький

Шептицький Андрей (29.7.1865 - 1.11.1944) – видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Укр. греко-католицької церкви (митрополит Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам`янець-Подільський), граф. Народився у с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області). При хрещенні отримав імена Роман, Олександр, Марія. Походив із давнього українського боярського роду, який наприкінці 18 ст. був полонізований. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у м. Кракові (Польща). Після закінчення 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. 19.5. 1888 здобув науковий ступінь доктора права. 1887 здійснив подорож в Україну та Росію, під час якої познайомився з філософом В. Соловйовим та істориком В. Антоновичем. 28.5. 1888 вступив до монастиря отців василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім.`я Андрей. Згодом студіював філософію та теологію у Кракові. Після закінчення навчання отримав наук. ступені доктора теології та доктора філософії. 22.8.1892 був висвячений на священника у Перемишлі, згодом – магістр новиків (молодих ченців) у Добромилі (1892-1896), а з 20.6.1896 – ігумен монастиря Св. Онуфрія у Львові. Деякий час був проф. теології у Кристинополі (тепер м. Червоноград Львівської області)

1899 імператор Франц Йосиф I іменував Ш. станіславським єпископом, а папа римський Лев XIII затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17.9.1899). Після смерті митрополита Ю. Сас-Кубновського Ш. 17.12.1900 був номінований галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17.1.1901 у соборі Св. Юра у Львові. Ш., будучи депутатом Галицького сойму і чл. Палати панів австр. парламенту у Відні, відстоював інтереси укр. населення Галичини. У січні 1906 Ш. очолював делегацію до імператора Франца Йосифа I, яка поставила питання про надання українцям рівних прав з ін. народами Австро-Угорської монархії.

Ш. підтримував розвиток освітньо-культурного життя у західноукр.

землях, чим сприяв пробудженню нац. свідомості укр. населення. 1901 підтримав Сецесію укр. студентів Львівського університету. 1902 митрополит поставив питання про необхідність відкриття укр. гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ), а 1910 на засіданні палати панів вимагав створення укр. університету у Львові. Дбав про орг-цію фахової підготовки молоді. З цією метою сприяв становленню і розвитку хліборобської школи у селі Коршів та садівничої школи у селі Миловащі. Ш. сприяв і розвитку укр. культури. 1095 заснував церкву музей ( згодом перейменовано у Нац. музей ім.. митрополита А. Шептицького). Завдяки піклуванню Ш. у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису. На кошти митрополита придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа О. Новаківського, а також майстерні М. Сосенка та О. Куриласа. Ш. надавав стипендії молодим укр.. митцям для здобуття худож. Освіти у кращих навч. Закладах Європи. 1903 заснував Народну