Реферат з біології

Акули

Акумли (лат. Selachimorpha) — надряд хрящових риб, що включає 8 рядів, 20 родин і близько 350 видів. Представники надряду широко поширені у всіх морях і океанах, зустрічаються також прісноводні акули. Більшість видів відносяться до так званих справжніх хижаків, окремі види, зокрема китова, гігантська і глибоководна акули, харчуються планктоном.

Надряд Акули об'єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лусками, які занурені в її товщу, а назовні виступає лише спрямований назад виріст луски — зубчик. Подібну будову мають і зуби акул, які виникли з лусок. Луски збудовані з особливої речовини, що входить до складу зубів усіх хребетних.

Більшість акул — хижаки, що полюють у товщі води на різноманітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або роздирають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів.

У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує питому масу риби. Це важливо для забезпечення плавучості, оскільки у хрящових риб немає плавального міхура, який визначає плавучість кісткових риб. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують водночас від 2 до 100 молодих особин завдовжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця).

Відомо близько 250 сучасних видів акул. За розмірами вони бувають від 20-30 см (так звані катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Такі велетні (велетенська та китова акули), проте, живляться тільки планктоном та дрібною рибою. Небезпечними для людини є близько 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші тигрова акула завдовжки до 9 м та риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки на подобі молота.

Поблизу Чорноморського узбережжя України трапляється один вид акул — катран. Він має близько метра завдовжки і не є небезпечним для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних. Самки народжують живих нащадків.

Найбільш численні в теплих морських водах, звичайні в морях помірної зони і навіть проникають в арктичну частку Атлантичного океану. Невелике число видів, наприклад тупорила акула (Carcharhinus leucas), на більш менш тривалий час заходять в річки і прісні озера. Акули зустрічаються від прибережних мілких вод до глибин біля 3600 м. Найбільший з видів, що нині живуть, – китова акула (Rhincodon typus), що досягає 15 м в довжину і маси більше 10 т; найдрібніший – карликова колюча акула (Squaliolus laticaudus) завдовжки в статевозрілому стані всього 15 см. Акули – древня група, що існувала, судячи по окремих зубчиках, знайдених в морських відкладеннях Центральної Азії, вже в пізньому силурі, тобто приблизно 410