Реферат на тему:
Світлокультура рослин — історія виникнення і становлення
Рослинництво — один із найперших видів діяльності людини, направлений на збереження її життя. Ще з давніх давен людина займалася вирощуванням рослин для їжі. Процес зростання рослин неможливий без сонячної енергії — важливої складової процесу фотосинтезу, результатом якого є накопичення маси рослин.
Для підвищення продуктивності рослин, тобто подовження сонячного дня з метою інтенсифікації фотосинтезу, люди почали використовувати штучні джерела випромінювання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. З виникненням і розвитком електротехніки вчені різних країн світу робили внесок у справу використання штучних джерел випромінювання у рослинництві. Дослідженням розвитку цього питання в середині ХХ століття займалися Калітін М.М., Леман В.М., Максимов М.А. та інші. Однак на сьогодні належного дослідження і висвітлення історія світлокультури рослин як окремого напряму галузі сільськогосподарської науки ще не отримала.
Завданням цієї роботи передбачається розгляд історії розвитку світлокультури рослин, обґрунтування його періодизації.
Виклад основного матеріалу. У рослинах відбуваються різні невидимі для нас хімічні процеси. Найважливішим із них, звичайно, є фотосинтез. Це процес перетворення рослиною отриманих нею з повітря води та вуглекислого газу у вуглецеві з'єднання та виділення при цьому кисню. Без фотосинтезу неможливим був би ріст рослин. Але, окрім вуглецю, і води для фотосинтезу рослині необхідна енергія, тобто сонячне світло [1].
Низький рівень природної освітленості в теплицях і короткий зимовий день не задовольняє потреби рослин в променистій енергії. Для того, щоб виростити повноцінні рослини взимку або хорошу розсаду ранньою весною, необхідно до природного світла добавляти штучне [2].
Історію штучних джерел освітлення в рослинництві можна розділити на два періоди. Перший період тривав з 1865 року до середини 60-х років ХХ століття. Особливість цього періоду — відносно малі знання потреби рослин у випромінюванні (його спектрального складу, величині опромінення і тривалості опромінення протягом дня) і звідси в значній мірі емпіричний підхід до вирішення питань, пов'язаних із штучним опроміненням. Тому розвиток і прогрес світлокультури рослин визначалися в основному розвитком фізики і прогресом у світлотехнічній промисловості.
Перший період створення і розвиток світлокультури рослин, в свою чергу, можна розділити на три етапи в залежності від застосованих джерел штучного опромінення.
На першому етапі (1865-1922рр.) джерелами штучного опромінення були гасові лампи, газові горілки, вугільні дуги і невеликі лампи розжарювання. Такі недосконалі джерела штучного опромінення дозволяли вивчати тільки окремі фізіологічні процеси рослин в лабораторних умовах і вирощувати рослини в невеликих експериментальних установках.
На другому етапі (1922-1940), коли для опромінення рослин почали використовувати потужні лампи розжарювання і деякі типи невеликих газорозрядних ламп (ртутних, неонових, натрієвих), світлокультура рослин вийшла за межі дослідницьких закладів і стала застосовуватися, хоча і обмежено, у виробничих теплицях.
Третій етап почався у 1940 році із застосування газорозрядних ламп. Ці лампи дозволяли вирощувати