Досвід і напрямки розвитку страхової освіти
Як зазначають експерти серед чинників, що зумовлюють відносно великі темпи розвитку страхування в нашій країні є високий рівень освіти населення і, зокрема, керівного складу підприємницьких структур. На цьому фоні реалізація такого “невидимого” товару як страхові послуги відбувається відносно легше ніж в умовах низької грамотності потенційних суб'єктів страхування. В розвитку страхової культури велика роль належить освітянським закладам, зокрема, університетам, академіям, інститутам, коледжам і факультетам економічного спрямування. Україна одна з не багатьох країн світу ( єдина в СНД), де дисципліна “Страхування” входить до числа обов'язкових предметів для всіх студентів, які претендують на диплом бакалавра з економіки. Цей досвід себе виправдав і довів доцільність нормативного статусу дисципліни “Страхування”, як складової базової економічної освіти. Безперечно, що процес викладання цього предмету, особливо в периферійних вузах, вимагає значного покращання. Відчувається велика нестача висококваліфікованих педагогів, недостатнє забезпечення студентів навчальною й методичною літературою. Зараз потрібною для засвоєння дисципліни книгою може скористатися лише кожний восьмий студент. У бібліотеках багатьох вузів немає жодного допущеного Міносвіти й науки підручника зі страхування. Сподіваємося, що певний вклад в вирішення проблеми внесе вихід у світ другого видання підручника “Страхування”, підготовленого великим колективом авторів із числа науковців і практичних працівників.
Багато зроблено і в створенні можливостей для випуску магістрів і спеціалістів за спеціалізацією “Страхування” у складі спеціальності “Фінанси”. Опрацьовані й апробовані програми підготовки таких фахівців. За останні п'ять років Київським національним економічним університетом і Тернопільською академією народного господарства випущено біля 300 магістрів та спеціалістів для роботи на підприємствах страхової індустрії. Це фахівці добре обізнані із змістом страхових послуг і організацією їх надання, із перестрахувальними операціями, основами актуарних розрахунків, основами менеджменту, бухгалтерського обліку та аудиту в страхуванні. Проте з огляду на загальну потребу в кадрах такі обсяги підготовки фахівців із страхування навіть не покривають природного вибуття кадрових працівників страхових організацій. За нашими розрахунками для задоволення потреби страхового ринку у фахівцях вищої кваліфікації необхідно довести їх щорічний випуск до 400-500 чоловік. При цьому варто подумати про раціональну дислокацію вузів, які будуть здійснювати таку підготовку. Досвід показує, що жоден студент, який закінчив магістерську програму “Страховий менеджмент” у КНЕУ, не виїхав на роботу за межі Києва і це не дивно адже тут зосереджена майже половина страхових компаній України. Доцільно організувати підготовку фахівців у регіонах. Для цього варто залучити перш за все вузи Мінфіну, розташовані у Дніпропетровську, Львові, Одесі, Чернівцях, які раніше (у статусі коледжів) готували молодших спеціалістів із страхування.
Варто враховувати, що підготовка фахівців із страхування стримується не стільки нестачею вузівського потенціалу як ще низькою престижністю страхування, бажанням майбутніх випускників отримати більш широку фахову освіту, яка давала б змогу