Навчально-виховний захід на тему:

„WELCOME

TO THE WORLD OF TALES”

ВСТУП

Про навчальну функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці активізують діяль-ність учнів, дають змогу виявити розумові та творчі здібності дітей.

Видатні діячі епохи Відродження (Франсуа Рабле, Бразм Роттердамський та інші) приділяли велику увагу іграм саме під час вивчення іно-земних мов. Але, незважаючи на очевидну доцільність, вони ще недо-статньо використовуються в шкільній практиці.

На уроці ми маємо справу з навчальними іграми, що на відміну від розважальних, мають специфічну методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко собі уявляти, однак ні в жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст. Він повинен сміятися і радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить іг-ровий зміст вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться у звичайну вправу. Для вчителя ж будь-яка навчальна гра - де перш за все вправа.

Сам факт, що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм мож-ливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швид-кому і надійному запам'ятовуванню іншомовних слів та речень, особ-ливо, якщо знання цього матеріалу є обов'язковою умовою активної участі, а в окремих випадках - обов'язковою умовою виграшу.

Гра - це певна ситуація, яка багаторазово повторюється, і кожен раз у новому варіанті. У ході гри виникає змагання. Бажання перемогти мобілізує думку гравців. Мовленнєве спілкування, яке включає не лише власне мовлення, але і жести, міміку тощо, має чітко вмотивований ха-рактер. Для мови гри, не дивлячись на деяку її запрограмованість, ха-рактерна також спонтанність, оскільки перемога залежить від точної та швидкої реакції, правильних та дотепних відповідей.

Таким чином, ми розглядаємо гру як варіативно-ситуативну мовлен-нєву вправу, в ході якої учні набувають досвіду спілкування. Тому гра має бути невід'ємним елементом кожного уроку/й ні в якому разі не протиставлятися "головній" частині уроку. Наприклад, на початку уроку вчитель заходить до класу і пропонує учням вишикуватися у шеренгу. Далі говорить: "Дивіться на мене і скажіть: хто стоїть перший? Хто стоїть другий? Третій? Шостий?" На перший погляд питання просте, але цікаве. Непомітно для себе діти .зосередилися, налаштувалися на урок іноземної мови. Таким чином учні повторили вживання поряд-кових числівників. Урок продовжується: "Відгадайте, що ми будемо робити сьогодні на уроці?" Учні відповідають: "Ми будемо писати. Читати. Слухати." У такий спосіб закріплюємо вивчення майбутнього часу дієслова. Такі ігрові моменти корисно застосовувати на всіх ета-пах уроку. Тоді гра буде органічно пов'язана з уроком, і діти можуть не помітити, що вони грають, їм просто буде цікаво.)Так, бажаючи пе-ревірити, як учні засвоїли слова на