Реферат на тему:

Методологічні основи моніторингу біоти природних вод

Методологічна основа біологічного моніторингу - це вивчення динаміки структурних і функціональних характеристик найважливіших біологічних підсистем водної екосистеми: бактеріо-, фіто-, зоопланктону, фіто-, мікро-, макро-, зообентосу, вищої водної рослинності, що знаходяться під впливом різних екологічних чинників. Моніторинг включає наступні методичні процедури: а) експертну оцінку стану водної екосистеми та існуючих джерел забруднення; б) вибір біологічної підсистеми та її структурно-функціональних характеристик; в) вибір полігонів (станцій) досліджень; г) інформаційне забезпечення моніторингу.

Сучасний етап еволюційного розвитку біосфери протікає під значним антропогенним пресом, який впливає на всі рівні існування біологічної матерії - від субклітинного-клітинного до екосистемного. Інтенсивний розвиток енергетики, ресурсозатратних промислових технологій, урбанізація, екстенсивне ведення сільського господарства, розширення рекреаційних зон і т.п. значно змінили природні ландшафти України.

Найбільшого антропогенного впливу зазнали річкові екосистеми, в басейнах яких збудовані штучні водоймища з греблями гідроелектростанцій, водойми-охолоджувачі ГРЕС та АЕС, розміщені водозабірні станції міст і магістральних каналів. Замість взятої природної води повертаються десятки кубічних кілометрів слабоочищених чи взагалі неочищених стічних вод, для яких характерна підвищена токсичність та небезпечні мутагенні властивості.

Розробка і впровадження концептуальних планів-дій по поліпшенню екологічного стану довкілля в Україні можливі лише на основі моніторингу для отримання різноманітної об’єктивної інформації про фактичний стан біосфери та прогнозу майбутніх змін.

Екологічний моніторинг [5] поряд з вивченням змін, їх оцінкою і прогнозом абіотичних складових біосфери досліджує і відгук на них біоти. Якщо гідрохімічні показники дають “миттєвий знімок” якості води, то організми бактеріо-, фіто- та зоопланктону можуть відображати його стан за період декількох днів, а бентосу та перифітону - за тижні і місяці [8]. Проведення моніторингу біоти неможливе без системного підходу, при якому повинні розглядатися основні біологічні підсистеми водних екосистем, що в найбільшій мірі страждають від антропогенного пресу.

До цього часу не існує загальноприйнятної парадигми оцінки біологічних систем, яка відповідала б в більш повній мірі завданням біологічного моніторингу. Вибрана методологія моніторингу повинна давати найбільш об’єктивну інформацію про стан довкілля, бути репрезентативною основою складання короткострокових і довгострокових прогнозів.

Суть пропонованої методології полягає у використанні структурних і функціональних характеристик гідробіонтів як інструменту оцінки стану водних екосистем та у виділенні ділянок водойм з різним ступенем природного чи антропогенного впливу. Пропонується для моніторингу вибирати біологічні системи, життєдіяльність яких характеризується діалектичною єдністю одного цілого: а) їх структурні характеристики віддзеркалюють стан біоти, що дозволяє оцінювати вплив на неї (чи, навпаки, відсутність такого) антропогенних чинників різної природи (техногенних, хімічних, токсичних, термічних, тощо); б) функціональні характеристики поряд з відображенням стану біоти є середовищеутворюючими біологічними чинниками, життєдіяльність яких в значній мірі може змінювати абіотичні складові водних екосистем.

Необхідною умовою вибору біологічних підсистем повинно бути: врахування провідної ролі основних підсистем (планктон, бентос, перифітон) у водній